Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Радуйся!.., автор: Сергій Двірний)

Цікава ідея твору! Можна трохи поговорити на цю тему. Саме життя наше – низка неминучих зрад. Ідучи вперед, ми зраджуємо себе минулих, свої колишні (нежиттєві) ідеали, віддаляємось від колись близьких нам людей... Для того є об’єктивні причини. Ці «зради» – вимушені, без них не було би руху вперед. Це фактично – обмін того, що ми мали, на те, що ми тепер вважаєм більш змістовним, доречним, важливим. Ми «зраджуємо» свої колишні помилки і хибні уявлення також. Щодо Ісуса Христа, то витоки його «обожнення» -- не в тому, що він, як і всякий на землі, мусив проходити через етапи «зрад», а у його воскресінні, яке надало всьому іншої перспективи. З нової точки відліку, яку він встановив, земні прив’язаності й ідеали варті стільки, скільки вічного, божественного вони в собі містять, а не самі по собі. І, звичайно, чого він не зраджував (на відміну від людей), так це – «безсмертя власної душі і богом вкладеного духа…».
У звичайних людей «зради» не завжди бувають виправданими. Можна помилитись і переступити через цінне заради чогось нетривкого й невартісного. Для того існує література – оплакувати вчинені помилки. :)
З повагою, Вікторія

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043970108032227 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати