Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Дощ., автор: Ніна)

Найостанній рядок дуже красивий і в ньому вам вдалося те, що не так вдалося в інших місцях тексту - мінімальними засобами виразити цілий огром - "можу легко, майже нечутно торкатися світу" це поезія, це про справжнє. В самому ж тексті речення бринять сенсом, вони несуть ваше, оригінальне бачення, але вони заважкі, на кшталт ''Потім, закутавшись в теплу ковдру, я ще довго стою біля вікна і, коли холодна шибка його обличчя ніжно пестить шкіру мого, згадую чоловіка, розумні ніжні очі його жінки, з'єднаю їх в одне ціле і вдале поєднання тихою крапелькою лягає на листячко политої чоловіком в маршрутному таксі загубленої мною колись травинки'' - до речі, ''з'єдную" замість"з'єднаю" вже робить зміст прозорішим, здається там не дуже узгоджений час, ну і все рівно лишається цілий паркан означень: тихою крапелькою лягає на листячко якої - политої, ким - чоловіком, в якому - маршрутному, чому - таксі, якої - загубленої, ким -мною, коли - колись, чого - травинки.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.033175945281982 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати