Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51494
Рецензій: 95969

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Вікторія Штепура - 2

(Рецензія на твір: Конкурсний твір №7 - , автор: Конкурс коротких прозових творів)

© Конкурс коротких прозових творів, 19-01-2020
Двоїсте відчуття. З одного боку, тема цікава, добра і зворушлива. І написано вправно. Але, з іншого – виникає відчуття такої собі штучної мелодрами. Як полюбляє казати хтось з ГАківських рецензентів – «не вірю». Перше – привід для оповіді про собак виглядає штучним. Це саме той випадок, коли воно навіть справді буває у житті, але зле виглядає у тексті. Друге – оповідь про пекінеса. Взимку пекінес сконає на вулиці швидко, аж надто у снігу, бо в його шерсті терморегуляція ніяка, ноги короткі, шерсть миттєво намокає у снігу, і замала вага для утримання тепла у тілі – тож критичне переохолодження настає швидко. Це не та собака, яку б не шукали – хіба така, яку викинули з дому саме за порушену психіку. Вибити собаці очі з дитячого пістолета, ще й обидва – маячня. Отак, бачте, дитячий пістолет – це снайперська гвинтівка, з якої можна ідеально поцілити в око такій дрібноті, як пекінес! Пластикова кулька зможе забити око, пошкодити, але аж ніяк не «прострелити». А навіть якщо пошкодження вийшло випадково – отак собака з одним побитим оком стоятиме й чекатиме, допоки їй поб’ють друге! І пошкоджені очі в собаки завжди замружені так, що їх навіть пальцями не розкриєш… Тобто, усе це виглядає цілком виссаним з пальця, штучною спробою автора тиснути на жалість читачів. А ще сліпота для собаки взагалі не критична, зір – це найменше, що вона використовує, і цілком компенсує його брак іншими видами відчуттів, тож на дерева натикатися не буде. І сліпота аж ніяк не робить її небезпечною, і власне, майже не заважає повноцінно жити (от втрата слуху чи нюху – то набагато гірше). А якщо з психікою халепа, то вона буде небезпечною і з очима (хоча балачки про небезпечність пекінеса теж виглядають, перепрошую, смішно). Опис Джини гарний, і це єдине, що у творі виглядає доречним і вірогідним. Але знов-таки все це пофарбоване у якийсь надривний мелодраматизм. Спроба головної героїні спочатку перекласти відповідальність на усіх довкола – ветеринара, чоловіка, що не хотів тварин, дбання про дітей, оточення – а згодом вигадати собі на рівному місці якусь провину і її спокутувати – виглядає відверто огидно. І це ще якийсь там «найкращий вихователь»? То що ж ця жінка виховує у своїх вихованців?.. Але що це бридко у героїні – то ладно. Герої бувають усякі. Проте неприємно бачити спробу автора показати, що у цьому є щось позитивне, замість того, щоб викрити саме цю огидність і нещирість людини, яка начебто прагне до добра, але боїться щось зробити для цього насправді, всупереч обставинам. До того ж твір з купою суто фактичних похибок (це ще далеко не всі, що є, але то надто багато писати, і так все очевидно). Перепрошую, але виникає враження брехливості з початку до кінця, до того ж брехливості, замаскованої під щось добре – а це найгірше.
Оцінка – 2
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.047713041305542 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати