Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Вікторія Штепура - 2

(Рецензія на твір: Конкурсний твір №7 - , автор: Конкурс коротких прозових творів)

Двоїсте відчуття. З одного боку, тема цікава, добра і зворушлива. І написано вправно. Але, з іншого – виникає відчуття такої собі штучної мелодрами. Як полюбляє казати хтось з ГАківських рецензентів – «не вірю». Перше – привід для оповіді про собак виглядає штучним. Це саме той випадок, коли воно навіть справді буває у житті, але зле виглядає у тексті. Друге – оповідь про пекінеса. Взимку пекінес сконає на вулиці швидко, аж надто у снігу, бо в його шерсті терморегуляція ніяка, ноги короткі, шерсть миттєво намокає у снігу, і замала вага для утримання тепла у тілі – тож критичне переохолодження настає швидко. Це не та собака, яку б не шукали – хіба така, яку викинули з дому саме за порушену психіку. Вибити собаці очі з дитячого пістолета, ще й обидва – маячня. Отак, бачте, дитячий пістолет – це снайперська гвинтівка, з якої можна ідеально поцілити в око такій дрібноті, як пекінес! Пластикова кулька зможе забити око, пошкодити, але аж ніяк не «прострелити». А навіть якщо пошкодження вийшло випадково – отак собака з одним побитим оком стоятиме й чекатиме, допоки їй поб’ють друге! І пошкоджені очі в собаки завжди замружені так, що їх навіть пальцями не розкриєш… Тобто, усе це виглядає цілком виссаним з пальця, штучною спробою автора тиснути на жалість читачів. А ще сліпота для собаки взагалі не критична, зір – це найменше, що вона використовує, і цілком компенсує його брак іншими видами відчуттів, тож на дерева натикатися не буде. І сліпота аж ніяк не робить її небезпечною, і власне, майже не заважає повноцінно жити (от втрата слуху чи нюху – то набагато гірше). А якщо з психікою халепа, то вона буде небезпечною і з очима (хоча балачки про небезпечність пекінеса теж виглядають, перепрошую, смішно). Опис Джини гарний, і це єдине, що у творі виглядає доречним і вірогідним. Але знов-таки все це пофарбоване у якийсь надривний мелодраматизм. Спроба головної героїні спочатку перекласти відповідальність на усіх довкола – ветеринара, чоловіка, що не хотів тварин, дбання про дітей, оточення – а згодом вигадати собі на рівному місці якусь провину і її спокутувати – виглядає відверто огидно. І це ще якийсь там «найкращий вихователь»? То що ж ця жінка виховує у своїх вихованців?.. Але що це бридко у героїні – то ладно. Герої бувають усякі. Проте неприємно бачити спробу автора показати, що у цьому є щось позитивне, замість того, щоб викрити саме цю огидність і нещирість людини, яка начебто прагне до добра, але боїться щось зробити для цього насправді, всупереч обставинам. До того ж твір з купою суто фактичних похибок (це ще далеко не всі, що є, але то надто багато писати, і так все очевидно). Перепрошую, але виникає враження брехливості з початку до кінця, до того ж брехливості, замаскованої під щось добре – а це найгірше.
Оцінка – 2

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02709698677063 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати