Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2594
Творів: 47241
Рецензій: 91959

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Перший борщ, автор: Щєпкін Сергій)

© Вікторія Т., 14-01-2020
Цікаве оповідання з кулінарно –пізнавальної точки зору. Мимоволі порівнюєш із власною методикою готування борщу. Основне зауваження – це те, що твір складається із двох або й трьох частин, мало пов’язаних між собою: виробничої, куховарської (найдовшої) і (найкоротшої) – побутово-психологічної (влаштування героя на квартиру до старої жінки, її спогади про чоловіка). Бракує єдності. Усе чогось чекаєш – чи якоїсь професійної проблеми у зв’язку із терміновістю відрядження і неякісно проведеними «роботами», чи якихось особливо теплих стосунків, які зав’язалися між ГГ і хазяйкою дому після спільної трапези і розмови...Натомість основне місце у творі займає усе ж таки приготування борщу. Це непогано, але в такому разі трохи зайвими здаються детальний опис розмови з директором, зовнішність секретарки та ін.
Зауважила деякі русизми: замешкались (забарились? загаялись?), стариків (старих), вправився (впорався?).
а ні капусти немає, а ні буряка -- ані

Дякую)
Тоді майте на увазі, що увесь південь і схід України, не буду топити за центр, але думаю що там теж так, принаймні у тому центрі, що ближче до півдня і сходу, люди у своїх сараях і господарських дворах біля своїх корів, свиней, гусей і т.п. саме вправляються, а як закінчують, то кажуть: "я вправився".
Можливо то вони і мають на увазі саме той зміст, про який Ви і кажете, бо він теж підходить під розуміння тої праці - хто того не робив у своєму житті - той навряд чи вони вправляться з цим.
Дякую велике)
Пішов до фізиків)
:-) Щєпкін

© анонім (31.43.59.—), 17-01-2020

Не думаю, що можна «вправлятися біля корів у хліву». Можна вправлятися у грі на музичному інструменті, у киданні ядра, учень вправляється у написанні літер... Біля корів у хліву ви працювали, поралися, обходили їх, доглядали за ними тощо. Ще колись було слово -- "пантрувати", не знаю, чи воно зараз вживається.

© Вікторія Т., 16-01-2020

Дякую Вікторіє!
Ніби можна було б і закінчити, бо Ви підтвердили всі мої думки, тобто все що Ви написали - я про це думав і його підтримую. Абсолютно все! Просто хочеться нагадати дуже красномовну аналогію до оцього "суб'єктивного" - після того, як вчені навчилися розділяти атоми і досліджувати те, з чого вони складаються, виявилося, що немає чіткої границі між, наприклад, тілом і повітрям, тобто чим глибше занурюватися у мікроскопи - тим та границя розмивається і зникає зовсім. Це так тому, кажуть вони, що тіло і повітря однієї природи, одного походження.
Так ото я й думаю, чи не так із нашими мовами - укр і рос., тільки не тими, що нею політики говорять, а тими, що в літературі, в мистецтві. Вони ж, хоч не хоч, а дуже схожі. Слово "видіти" - прекрасний приклад! "Вправитися" форма та сама - зміст інший, "видіти" зміст однаковий а форма змінилася. Хіба на цьому рівні - форма зміст - можуть бути різномовки?
Якщо так, то тоді вже скажіть: якщо я вправлявся у сараї біля корів (так же правильно говорити?), і закінчив усі роботи, то чи можна сказати, що я вправився? Чи вправлятися у сараї біля корів - це так неправильно говорити?
Чи все таки фізика?
Величезне дякую)
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 16-01-2020

В оцінці, що є діалектизмом, а що – суржиком, є певна міра суб’єктивністі, але деякі випадки очевидні, як коли чуєш: «Яке у вас кровяноє давлєніє?», або «як ваші почкі?», або «дайте мені підручник «Глазні болєзні»... Тут усе явно йде врозріз із граматичними і фонетичними нормами української мови. Є випадки, коли слово мені здається явним суржиком, а вважається діалектизмом, як-от західноукраїнське «видіти».
Відповідність нормам української мови – головне. Друге – чи «працюють» ці слова на українську мову, чи збагачують її. Діалектизми, як правило, це роблять. Вони колоритні, мають у собі «цікавинку», яскраве місцеве забарвлення і не витісняють загальновідомі літературні відповідники, не руйнують граматичні й фонетичні мовні норми. Суржик, навпаки, ці норми вперто руйнує, як бур’ян, тому що несе у собі норми іншої мови, і тим притуплює у людей відчуття законів і особливостей власної мови. Загалом суржик значно більше -- результат нерозбірливості і недбальства у мові, ніж діалектизми. Як я казала, тут багато суб’єктивного, і про це можна довго говорити.
У випадку «вправ», то за законами української мови «вправлятися» або «вправитися» означає тренуватися щось робити. Якщо треба вказати на закінчену роботу, то правильніше сказати з іншим префіксом -- «справився», але «впоратись» звучить більш по-українському. Натомість вам спало на думку російське «управился» (в принципі його можна було вжити, «управився» допускається в українській мові), але за властивостями української «у» часто міняється на «в» («узнав» -- «взнав»), так виникло слово «вправився», яке має зовсім інше значення – закінчив у чомусь тренуватися (вправлятися), що протирічить змісту. Ви ж хотіли сказати, що він закінчив якусь роботу, а не закінчив тренування, чи не так? Тут немає фонетичного чи граматичного насильства над українською мовою, але є викривлення значення слова.
Цілком можливо, що слово «мешкать» перетекло в російську мову з української, але набуло зовсім іншого значення. До українського «мешкати» (жити), «мешкання» (житло) російське «мешкать» не має відношення. У російській мові це слово більше має відношення до часу, а не місця. «Мешкают» із якоюсь справою, із вчасним прибуттям кудись. В українській мові відповідники до російського «мешкать» звучать зовсім інкше. Так часто буває, що при переході слова з однієї мови в іншу значення його цілковито міняється.

© Вікторія Т., 16-01-2020

Дякую за роз'яснення)
Але так хочеться ще глибше)
1. Зі словника: "ДІАЛЕ́КТ, у, чол. Місцевий різновид мови; говірка"
СУ́РЖИК, у, чол. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова"
Поясніть мені, безтолковому), мені справді дуже цікаво, можливо і сам почну так думати: Ви справді бачите РІЗНИЦЮ між "нечистою мовою без додержання норм літературної мови" і "місцевим різновидом мови, говіркою"?? Діалект - це частина чистої мови? На початку своєї історії діалект не був суржиком? Причини виникнення діалекту не такі самі, що суржика? Що вплинуло на мову, щоб вона стала діалектичною? Хіба в закарпатському, скажімо, діалекті не знайти слів-відповідників з угорської чи яких там мов, які зовсім схожі або однакові з нашими, діалектичними?
2. Якщо слово "вправа" українське, то "вправився" в сенсі виконав її - не українське?
3. Майже те саме із "замешкався". Значить "мешкати" є, а "замешкатися" немає, бо в російському є "замешкался" хоча немає "мешкати"? Може це слово - воно від нас до них теє... Дивно мені якось... а серед доводів ще ось який: мова - вона ж жива, вона ж не спить на місці, вона ж постійно кудись розвивається... Наприклад, якби мені хто сказав "замешкався - це затримався на одному місці, там, де мешкає" - у мене б не було жодної претензії.
4. З "ані" все зрозуміло - А підсилює НІ, і в такому разі вони повинні бути разом. Це абсолютно пойнятно)
5. З туфлями, які не звучать, згоден. Але коли потрібно описати те, що бачиш, то одних черевичок не вистачає, хоча... черевички на високих підборах - красиво! Але словник, зараза) шепче: "ЧЕРЕВИ́КИ, ів, мн. (одн. черевик, а, чол.). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або ґудзиках" - шнурки або гудзики йому подавай!))

Я не намагаюся сказати, що вживав ті суперечливі слова правильно, я намагаюся знайти пояснення, яке би ПОЯСНЮВАЛО, а не вимагало просто запам'ятати, бо так, бачите, правильно))
Просто у своєму житті скільки разів пересвідчувався, і не тільки в побуті чи політиці, що багато правильного - воно правильне до пори до часу) а потім на зміну йому приходить ще правильніше)
Дякую за уроки) якщо не вважаєте це пустою балаканиною)
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 15-01-2020

Це була Вікторія.

© Вікторія Т., 15-01-2020

Пишуть, що «ані» -- варіант єднального сполучника «ні», вживаний для підсилення заперечення. («Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував» --Марко Вовчок). Форма «а ні» мені взагалі не зустрічалась.
Назва, дійсно, значно підсилює ідею твору, і увиразнює тематику, як і в цьому випадку. Все ж... і назві треба помагати.
Щодо узвичаєного вживання деяких слів, то тут треба розбиратись. Багато слів а Україні, на жаль, вживаються тому, що забуті питомо українські слова через суцільну зросійщеність. Коли люди хотять щось сказати, перше, що спадає їм на думку – російський варіант, тож вони його й вживають, перекрутивши трохи на український лад. Утворюється порочне коло. Пристосувавши російське слово до української мови, вони вже й не намагаються згадати справжнє українське. Це не діалектизм, а мовний покруч—суржик. Завдання письменника, я думаю, нагадувати людям забуті ними українські слова, щоб їм не доводилось позичати чужі слова. Такі слова , як «замешкались і вправився» -- саме з цього розряду. Щодо «мешти», то воно, як на мене, має право на існування не менше, ніж «туфлі». Обидва слова – іноземного походження (перше – тюркського, друге – німецького), то яка різниця? Українське «черевички» означає дещо інше. «Туфлі» українською не звучить.

© анонім (72.194.15.—), 15-01-2020

Дякую, Вікторіє, за таку приємну рецензію!)
Можна я відповім Вам, як ніби учень вчительці?) бо Ви чомусь нагадали мені найшанованішу мною вчительку української мови та літератури, Лідію Андріївну, яка навчала відразу знаходити відповіді на всі запитання, які ти бачиш, що вони можуть виникнути до твого твору.
Недавно комусь, не пам'ятаю вже кому, казав, що назва твору - дуже велике діло, і зірочки замість назви - це найнайнайкрайніший) випадок. Навіть якщо вірш чотири рядки із назвою - це набагато більше, ніж без назвт. Так що оповідання саме про перший борщ, а не про щось іще - звідки він виник, кому і чому прийшлося його варити, і чим все закінчилося. А моменти мимо борща, на які звертає увагу ГГ очима читача - то лише щоб пояснити, що хто як живе - той так і борщ варить) або - скільки людей - скільки борщів) ну і якщо вже геть самопохвально, то - яка людина - такий і борщ) А можливо це не дуже самопохвально, бо воно так виходить, що ГГ, його батько, який тільки й згадується, і Микола однаковий борщ варили) а зниіить вони і люди приблизно однакові були)
Щось у цьому є, правда?
замешкались і вправився - це наші рідні, на півдні, слова, а вони ж у мові героя, а не в мові автора. Це десь як "мешти" у мові кого не знаю, закарпатців? Десь чув мешти, у нас так не каже ніхто, а знаю що це ...українське... слово)
На рахунок "ані" і "а ні" хотілось би почути думку фахівця-філолога дипломованого) бо в самого це дивне питання давно сидить - навіщо АНІ? А НІ - що, неправильно? Чим неправильно?) Або так - коли АНІ а коли А НІ?
Дякую ще раз)
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 14-01-2020

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.53556895256042 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …