Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2616
Творів: 47768
Рецензій: 92629

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Порада, автор: Вікторія Т.)

© Щєпкін Сергій, 12-01-2020
Прочитав із задоволенням, бо зрозумів - є що рецензувати)
912 слів.
Гарно, навіть дуже гарно Ви пишете, грамотно, вчено. Читається легко, картинка намагається порватися рідко де-не-де, та й то ледве-ледве намагається - уява витримує ще й не таке навантаження.
А от про що написане? Що я побачив?
Старик, у якого "усе його життя було овіяне романтичними закоханостями", тобто, вибачте, тлядун, який літо красне проспівав, так, бачте, життя склалося, а тепер напослідок поплакатися вирядився?! Щодо "вірної дружини" його, яка " не дала йому того піднесення, на яке він сподівався" - вона жива, чи вже на тому світі? Тут треба роз'яснення від автора, бо якщо на тім світі - то це гарна пом'якшувальна обставина для всього оповідання.
І бачу героїню, яка подається автором як така, що не дуже й відрізняється від головного героя. Можливо я не так зрозумів, але слова "Вона є старою немічною жінкою, яка рада кожному теплому слову, чіпляється за найменший знак уваги чи приязні..." у контексті того, що вона не відповідала на мабуть багаточислення листи її пошановувачів, кажуть читачу, що вона таки звикла в минулому до знаків уваги і приязні. Але чомусь на старість залишилась одинокою. Де її діти, внуки? Геть одна?
І що в кінці бачимо? Схоже обоє отримують по заслугах, причому головний герой відплачує героїні її ж методом, тільки подвійно - вона ж йому ВІДПОВІЛА! А він - ні. Супер! Згадалося як колись читав про Гітлера, який ніби багато років ховався у погребі в Аргентині, і як йому там було погано.
А написано класно! Якби на конкурсі - 9 балів поставив би, один бал зняв би за вибір теми, бо вважаю, що про такі почуття писати і не варто, а знімати більше одного балу за один аспект не можна.
Завжди з повагою, але правдивою)
Якщо це кому потрібно)
:-) Щєпкін

щодо оцінок - якихось критеріїв не маю, дивлюся на грамотність, цілісність сюжету, правдивість (якщо це важливо), а ще... не знаю...
Знизив, бо не вірю в таку поведінку діда (хоча, повторюся, в житті все можливо), і сюжет мало розкритий - наче і все є, але чогось не вистачає.
Вибачте.

© Олександр Шепітко, 12-01-2020

Забув, Олександре, перепрошую, а чому 8?
Просто цікаво) і можливо повчально)

© анонім (31.43.59.—), 12-01-2020

О-о! Вікторіє, не хочу Вас образити, але відгук в рецензії ще краще за твір!)
От якби з цього боку їх намалювати та тим стилем, що у творі - зовсім інше пальто!
Здається і Олександр такої ж думки)
А щодо порад - то знаю одну пораду) Всі поради потрібно давати собі! Той, хто добре навчиться "собі" - можна "як собі".
:-) Щєпкін

© анонім (31.43.59.—), 12-01-2020

на конкурс приймають до 24-00 сьогодні))
те, що ви пояснили у відгуку, навіть не згадується в тексті - тут, або твір треба розширювати, або не пояснювати - мовляв, підслухала таке, щось додала своє...
Сподобалося про відповідальність (хоча яку - у нього ж є дружина), незрозуміло про сум - чи надовго він втримає обох поряд один з одним? Це в піснях він доречний, а в житті...
Втім, сюжет не про це, а про поради - тут запитань немає (хоча ми залюбки їх даємо)
З повагою. О. Шепітко

© анонім (46.219.230.—), 12-01-2020

Дякую за рецензію. Відповім на конкретні питання. Дружина жива, але в головного героя завжди було відчуття, що, попри свою відданість, вона ніколи не вдовольняла його творчу натуру. Думаю, що так і було – вони люди дуже різні. Його романтічні захоплення не завжди були зрадами у прямому сенсі цього слова. Часто вони просто були душевною втіхою, тим, що прикрашало його життя, давало наснагу і ...лестило його самолюбству. Він, між іншим, багато й плідно працював на своїй ниві, так що професійне життя його не було змарнованим. Думаю, що пам’ять про свою колишню велику любов була виявом сентиментальної сторони його натури. У теперпішньому стані їх обох не могло бути й мови про «скакання у гречку», тільки про солодкий сум за минулим, який зігрів би їхні душі. Щодо героїні твору, то я нічого про неї не знаю. Можливо, вона дітей не мала, можливо, вони далеко. Припускати, що вона усе життя «крутила голови» своїм шанувальникам, немає підстав. Те, що вона наприкінці життя знову опинилась у своєму селі, скоріше говорить про її непрактичність, невміння вигідно влаштовуватись. Хвороба і обставини її теперерішнього життя, вочевидь, зробили її зверхемоційною. Принаймні вона не очерствіла, не озлобилась, як це буває на старості років, а сприйняла чужу увагу і чужу пам’ять про себе із щирою – дещо надмірною – вдячністю. Ця надмірність і налякала головного героя, і я розумію -- чому. Коли тобі відповідають із такою пристрастю, як це зробила вона, це покладає на тебе відповідальність за неї. Ця відповідальність виявилось йому непотрібною і неприємною, і він скоро усунувся із цілої ситуації, не дуже турбуючись про її почуття. Чоловіки, вибачте, часто бувають слабкодухими у стосунках, частіше, ніж жінки. Оскільки усе це частково відбулося «з моєї подачі», я відчувала себе трохи винною, і це продовжувало мене турбувати. Можливо, цей твір – спроба прояснити дещо для себе, зробити висновки на майбутнє і заспокоїтись.
Конкурс я пропустила (через переїзд), довгий час не мала змоги заглядати на сайт. Та й ідея цього твору довго не давалась продумати до кінця. Ще раз дякую обом рецензентам.
З повагою, Вікторія

© анонім (72.194.15.—), 12-01-2020

А я про такі почуття писав би (перепрошую, що втручаюся в розмову). От тільки не впевнений, що вони були (хоча все можливе).
Чоловік наче старий, повинен трохи знати життя, але вірить в те, що хтось, з ким лише переписувався, й досі відповідатиме його сподіванням. Тут, або дід наївний, як те дитя, або його перше кохання вирішило пожартувати отак, або ще щось, про що навть автор не знає..
А дід (підтримую Максима) був не готовий до такого перебігу подій - тому й повів себе ось так.
І зовсім не обов'язково все розжовувати - є діти, чи ні, жива дружина, чи ні (вонане завада стрибати в гречку) - нехай читач щось додумує сам, або крутиться в ліжку з думкою - а що ж там було ще?
Ще запитання дор автора: чому оповідання не на конкурсі? по критеріям підхоже і я б 8 дав би теж... чи побоялася чогось?
Дякую

© Олександр Шепітко, 12-01-2020

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.8915159702301 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …