Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: ////, автор: Надія)

Ось про що собі міркую. Якщо та Оксана розповіла неправдиву історію, то й обізнаний добродій з верхньої полички так само міг вигадати свою, аби привести свій світ у гармонію, втрачену через розповідь Оксани, що переслідувала ту саму мету: намалювати гармонійну картину власного світу. Отже, ніч, потяг, вогники за вікном, безіменні станції, незнайомці, химерні розповіді, втома тисне повіки, вагон погойдується на рейках, заколисує, стиха лунають голоси... - на ранок або складеться з того якась історія або не пригадається нічого. Повна воля автору. Гріх не скористатися. Тим більш, в отаких рамках, коли слово незнайомця проти слова незнайомця, а оповідач має нагоду сховатися в тіні під полицею та розповісти звідси про все без оцінок і натяків, дотримуючись схвальної амбівалетності, неупередженості, ледь не байдужості, а ми навіть не бачимо вираз його обличчя, лише чуємо стишений через нічний час голос, в якому важко розрізняти інтонації. Власне, це тут є, і це добре.

Мені лише здалися трохи дивними деякі фрази. "Інколи доля зводить між собою зовсім незнайомих людей, але під час знайомства вони стають дорогими, мов рідні" - доля завжди зводить незнайомих людей, всі люди, що зустрічають одне одного вперше, є незнайомцями, незалежно від того, стануть вони потім дорогими та рідними чи не стануть. Тобто Ви мали на увазі, що іноді в цілковитому незнайомці можна знайти рідну/споріднену душу, але через такую побудову фрази це лунає з ледь помітним, але іншим наголосом, який вказує, по суті, на фактичну помилку ("інколи доля зводить між собою зовсім незнайомих людей"). Я би радив те речення переглянути.

"– Я, здається, знаю цю Оксану – через деякий час несподівано сказав високий дядько, що весь час спав на верхній боковій поличці навпроти." - як на мене, сказати про людину, яка лежить, що вона висока, не зовсім коректно, тим більш, дядько весь час спав на полиці, тобто ми не бачили його, коли він стоїть. Висота - вертикальний вимір, а те, що лежить, воно довге, а не високе; якщо предмет лежить і є високим, тобто його вертикальний вимір є більшим за горизонтальний, то він радше стоїть (хоча й тут не без винятків, іноді це залежить від функціонального призначення). Ясна річ, що коли йдеться про людину, зріст як ознака залишається зростом, навіть якщо людина лежить, і на довжину не перетворюється (бо людина не має такої ознаки). Але ця фраза лунає дивно, як на мене, саме через те, що людина лежить; під ковдрою вона взагалі має непевні форми та розміри (зима ж, напевно, там і ковдра є). А якщо поглянути на параметри бокової полиці, то її довжина трохи більша за 1 м 70 см, плюс мінус. Отже, той, хто лежить на тій полиці, має радше середній зріст. Якщо ні, то йому доводиться якось пристосовуватися, коцюрбитися. Отже, аби підкреслити зріст, можна сказати, що дядькові доводиться весь час підбирати під себе ноги, а його коліна далеко стирчать у прохід і заважають ходити пасажирам, які доводиться нахилятися або відхилятися, і вони весь час нарікають і стиха лають ті коліна та їхнього довготелесого володаря. О, до речі, це більш влучне слово - довготелесий. Якщо висока людина лежить, вона радше довготелеса. "– Я, здається, знаю цю Оксану – через деякий час несподівано сказав довготелесий дядько, що весь час спав на верхній боковій поличці навпроти."

Веселих свят!

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039977073669434 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати