Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Спадок, автор: Максим Т)

А мені до смаку різний Ваш стиль, пане Максиме, не лише лірично-філософський. Оцей Ваш твір, як видно, викликав шкалу протирічливих реакцій у читачів, бо цього рау Ви собі дозволили дещо пексперументувати та вийти за рамки вже звичного для більшості з них стилю. І я собі задумалася: а що не так у цім творі? Попри вже згадувану схематичність, здається, що ніби-то не зовсім виразна його ідея. Але ж, як на мене, родзинка цього твору і полягає в отій поданій Вами схематичності, сухості та навіть цинічності подачі - бо автор тут повністю відсторонився від переживань свого героя, та й як би він за нього переживав, коли і сам герой - цинік по життю, "burnt out" - себто "вигоріла до тла" душа. Наприклад, я би інакшими словами цього осучасненого Олексія "Вронского" й описати не могла. Тому, як на мене, деяка деградація і відсторонення в описах Вашого Олексія на місці. І ще мене обнадіяло інше: ще не все так зле з ним, адже, якщо любов померла, то ще живе надія, що все ще можна почати "з початку", зробити повний "рестарт", встати з вигорілого душевного попелу, як той Фенікс - ось це і є, на мою думку, головний, хоч і закамуфльований під цинічність, посил твору - спадок героя, який унаслідував від батька..

З теплом,
Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044806003570557 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати