Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Корчувати слід, автор: Михайло Нечитайло)

Прочитав і занотував собі дещо. Це не зауваги чи не дай Боже поради - Ваш стиль є настільки міцно сформованим і незмінним від твору до твору, що зауваги та поради не мають сенсу - це просто враження читача, сподіваюся, неупередженого.
Перша фраза - то епіграф? Якщо ні, то її варто було видалити, тому що вона виглядає як занотоване автором коротке викладення твору, його основну ідею, через що далі можна не читати - ідея ось, першими ж словами, а мені, читачеві би краще до цього дійти своїм розумом. До того ж, вона є доволі суперечливою, якщо я з цим незгоден, я не хочу, аби мене переконували в іншому, тож не читатиму. А чому, до речі, тчеться? З кореня росте нібито. Хоча ідея має потужне підґрунтя, якщо не наукове, то літературне: маємо 30 томів від Золя, який довів своїх Ругон-Макарів до повного виродження через віру в силу родового коріння та плекання родових і станових упереджень. Ще, здається, у Моріака було кілька романів про це.
Про надмірну метафоричність і декоративність мови вже було, але все одно повторю: Ваші всі персонажі висловлюються виключно метафорами, прислів'ями, ніколи нічого не скажуть прямо, коротко, ясно та зрозуміло. Автор може собі дозволити авторську мову таку, його власний голос, але змусити всіх своїх персонажів розмовляти своєю мовою - це ніт. Люди різні, що відбивається на їхній мові, а тут геть усі - пани, холопи, жінки, чоловіки, молоді, старі - з одного, перепрошую, мовного коріння. От, наприклад, у Франка, розмова простих людей:
"– Та що, пане начальнику, чи то правда?
– Що чи правда?
– Ну, та теє… в дворі, кажуть, щось там теє…
– Сеє не теє! – відповідав сердито війт. – Я нічогісінько не знаю. А ви відки чули?"
А ось пані Торська:
"– Але ж, Адасю! – мовила вона, заламуючи руки і хитаючи головою. – Як же можна таке говорити про таких поважних господарів! Пане начальнику, прошу вас, даруйте йому! Він дуже згризений – там такі неприємності… Господи, а тут у нас також! Єгомость нам троха заслабли. Вночі у них був напад – знаєте, у них часом тота слабість трафляється. Вчора при гостях троха міцнішої гербати з ромом випили, та й на тобі! А вночі, кидаючися, бідний випав з ліжка і вдарився в голову. Але то нічого. Тепер уже йому ліпше. Рано була гарячка, але тепер поснідав і заснув. Не бійтеся, я вам ручу, що йому нічого не буде, але пару день треба його лишити в спокої. Тож, прошу вас, ідіть тепер додому. Адась поїде нині до Львова і для всякої обезпеки спровадить доктора. А тим часом будьте певні, що йому у мене нічого не хибне. Адже знаєте, що я досі його не кривдила і тепер, певно, не скривджу." (Основи суспільності)
Герасим - дивне ім'я для спадкоємця панського роду, як на мене, але нехай, Ви пишете, що досліджували джерела. Хоча Герасим і Ядвига - дивна пара, мезал'янс на рівні імен.
Знову таки, лейтмотив. Загалом річ хороша, він нині в тренді, але Ваш дуже специфічний. То може бути порнографія, корень і т.д., Ви це часто виносите у назву, - але той лейтмотив лунатиме як не в кожному реченні, то в кожному абзаці. Через таку наполегливість і нав'язливість лейтмотив втрачає значення як образ, він лунає, як дзижчання комара літньої ночі, заважає, дратує, псує враження від неймовірних - НЕЙМОВІРНИХ - розкошів Вашої мови (і от якби Ви залишили її тільки голосу автора, а героям дали розмовляти різними голосами, нехай грубими, простими, було би фантастично).

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038851976394653 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати