Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Мара, автор: Юлія)

Ви гарно пишете, але сама тканина оповіді така фрагментована, що по двох-трьох абзацах в голові все трохи перемішується - дівчинка приходить до тями на шосе, і звідки вона знає в якому його боці і яке розташоване місто, можливо вона його контури вже бачить абощо, але про це ані словом не згадується, героїня просто розуміє, що йде і що в неї на руці чотки з 15 камінцями (порахувала, це перше, що робить людина, прийшовши до тями). Можливо їй навіть знайоме це шосе, але про це - теж ані чичирк, читачі самі мають гадати і додумувати. зате є час пов'язати релігію з рунами на намистинах, так ніби на кожному розі не продаються подібні речі з яким завгодно рунами, символами і свастиками.

Потім дівчина автостопить, але вже в наступному реченні її збиває фура на шосе - і такі непов'язаності йдуть далі - тобто автор і не має все пояснювати, але ж і в читача не мають постійно за текстом виникати одне за одним питання, відповідей на які просто існує.

Діалог з вишуканою пані в кавовій сукні - якби дівчина говорила бодай приблизно так, як говорять живі люди в подібних ситуаціях, навіть з поправкою на нереальність її ситуації (тут вмикаємо уяву, якщо не маємо трагічного досвіду), то в поєднанні з дивними, з точки зору героїні, репліками брюнетки вийти могла справжня перлина-епізод, перша зірочка, що спалахує над текстом, де героїня має перший досвід контакту з трохи потойбічним світом, а не "Ви не підійдете до постраждалої?" тобто уступ де читач за фактом, так само як і дівчина, не розуміє що відбувається. Тобто сюжет може бути наскільки завгодно заплутаним і карколомним, але в загальних рисах все рівно зрозумілим. Себто навіть якщо йдеться про цілковиту загадковість, то я, читаючи, маю розуміти, що це щось загадкове, а не можливо я просто не врубаюсь у те, що написано.

Після згадки про найпомпезніший ТЦ вже не дивують французькі вікна і прованський стиль - це елементарне недотримання стилстичної єдності, коли у автора героїні щойно нехай і привиділась власна відрізана голова, але далі будь що треба подати характерні подробиці торгівельного центру, ніби ніхто ніколи тих молів не бачив. Особливо воно ріже коли підходить Яр з келишком фраппе, саме фраппе, а не гляссе, які візуально часто не відрізнити, і є просто різновидами кавових трунків - такі деталі реально ріжуть око.

А взагалі б навіть не починав висувати претензії до тексту, якби не було чіткого усвідомлення, що авторка насправді вміє писати - уривок з тим же Яром, де його уваги потребує.. усеньке кафе - це така дрібничка, майже прохідний момент, але він стилістично, в двох-трьох реченнях.. шикарний, просто шикарний. я не кажу вже про банальну відсутність щароварно-сюсюкального, часто притаманного людям, які вирішили писати українською -це вже з перших рядків дає авторці нормальну таку фору. На жаль нічого конкретно порекомендувати не можу, але знаю як іноді не вистачає зворотнього зв'язку з тими, хто тебе читає, тому ось таке. Пишете ви класно, але хаотично.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042755126953125 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати