Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ми звичайні (частина 2), автор: Вікторія Штепура)

Розділяю ідею твору. У таких випадках можлива тільки подяка тому, хто затримав мерзотника – живим чи мертвим. Втім, я не думаю, що цю мораль треба висловлювати і що епілог взагалі потрібний. Після усього описаного в читача навряд чи залишаться сумніви у тому, що кінець – справедливий. Ця друга частина менш психологічна, ніж попередня і часом подібна на посібник з рукопашного бою. Це також має цінність (мені було цікаво читати і уявляти), але, мабуть, не для всіх. Усе змальовано дуже реалістично, але...ви трохи загрузли у деталях. Ваш герой має гострий розум і спостережливість детектива і навички бойових протиборств (відчувається, що ви з цим близько знайомі, а також із травматизмом та допомогою при ньому), але не варто пояснювати кожну деталь його міркувань, нехай читач про щось здогадується самий. Краще зберегти динаміку розвитку сюжету, яка у цьому творі дуже важлива. Відчувається, що герой у критичних ситуаціях – це є ваш герой, а такі ситуації – Ваша тема (так мені здається).
Помітила кілька одруківок: А купка, до ручі – до речі; Колір волоссі здалеку – волосся; Може, той чоловік і не до чого – ні до чого; Переляк скочує м’язи нестямною напругою – так має бути чи «скорочує»? ніж був БИ встромився попід ребра; Нікуди не дінешСЯ.
З повагою, Вікторія

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039118051528931 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати