Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ми звичайні (частина 2), автор: Вікторія Штепура)

Вікторіє, після "Соняшників" та одного віршу не маю сумнівів у Вашому таланті, Ви - письменниця і все таке інше. Щодо цього тексту Ви зауважили, що виклали його саме заради коментарів, бо, здається, відчуваєте певні його вади. Думки коментаторів розійшлися, і це прекрасно, твір не лишив нікого байдужим.
Власне, мої коментарі стосувалися іншого, суто техніки. Знаєте, яка головна проблема письменника, який видав перший роман, що здобув успіх і визнання? Написати другий роман не гірше, ніж перший. Багато хто, особливо в тих країнах, де за літературу платять грубі гроші, тут ламається та котиться до пияцтва та наркоманії. На щастя, в наших широтах це мало кому загрожує, а якщо й загрожує, то писати та видавати роман для цього не обов'язково.
Але до тексту. Моя головна теза про надмірність залишається в силі. Безумовно, знаєте, про що пишете, можете довести та підвердити всі аспекти розшуку, двобою, але надмірність деталізації перетворює художній текст на інструкцію, як на мене, а ще - гальмує стрімкий розвиток подій. Я спеціально видобув ось це шматок тексту класичного детективу, в якому змальована динамічна сцена, ось дивіться:
"Лицо его было каменным и без всякого выражения, зрачки сужены, глаза бегали, как у куницы, готовящейся напасть. Он стоял наклонившись и согнув колени, а тело его ритмично покачивалось.
Это длилось лишь десятую долю секунды, потом он бросился вперед, придушенно всхлипнув. Мартин Бек рубанул его ребром правой ладони по ключице, а Ольберг бросился на него сзади и попытался схватить за руки.
Ольбергу мешал пистолет, а Мартина Бека застала врасплох быстрота прыжка, потому что он не мог думать ни о чем, кроме того, что женщина на постели должна шевелиться, а не лежать неподвижно с чуть открытым ртом и закрытыми глазами.
Мужчина ударил его головой в живот с неожиданной силой, так, что Мартин Бек отлетел к стенке. Одновременно безумец вырвался от Ольберга и большими прыжками помчался к двери, все еще в полуприседе, его руки и ноги мелькали с быстротой, которая была такой же нереальной, как и вся эта абсурдная картина." - цей текст читається приблизно ж стільки, скільки триває епізод, і через те виникає враження присутності. Водночас автори не розповідають про навчання поліцейських у школі, академії та деінде, про наполегливіф тренування, їхній досвід, вправність - ми все це зрозуміли з блискавичного епізоду, в якому змальовані блискавичні події. Це певною мірою загальні знання, що фахівець з полювання на мерзоту має спеціальну підготовку та навички, а які саме - а отак, бах-бах-бах - і мерзота сидить на допиті або вже тільки лежатиме, доки не зогниє.
Ну, й фінальна декларація... - це не думки такого героя, це Ваші думки, які Ви буквально скандуєте зі сторінки. Я певен, що певна частина певним чином налаштованої аудиторії Вас гаряче підтримає, певна частина певним чином налаштованої аудиторії категорично заперечить, але професійний читач навряд чи схвалить таке рішення суто стилістично. В цій патосній та декларативній частині художній текст, який страждав на інструктивну надмірність (книжки мають чомусь вчити, ага) перетворюється публіцистику не надто високого штибу. "Перед лицом своих товарищей клянусь..." - на мою аматорську думку, література має бути понад цим рівнем, але Ви робіть, як вважаєте за потрібне.
Щедрих і цікавих Вам успіхів.
З повагою та заздрістю, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043607950210571 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати