Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2565
Творів: 46613
Рецензій: 90922

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Поразка гетьмана, автор: Олекса Доніч)

© Вікторія Т., 16-07-2019
Цікаво й добре написано, вдало (як для такого короткого твору) використані деталі епохи. Паралелі між долями України та Ірландії багатьом помітні, і мовчазна зустріч їхніх представників символічна та багатозначна (можлива навіть назва твору -- "Зустріч", тому що "Поразка гетьмана" -- надто глибока тема). Я б, можливо, не насмілилась фантазувати про те, що Мазепа говорив у свої передсмертні години, надто трагічна ця фігура. Втім, автор має право на творчу уяву. Загалом – сподобалось.
з повагою, Вікторія

Згадка про Мазепу більше стосується сучасних гетьманів, які в гонитві за перерозподілом фінансових схем можуть знову погубити Україну

© Олекса Доніч, 18-07-2019

Зі шкалою -- якісь проблеми. Я натиснула на "дуже сподобалось".

© Вікторія Т., 16-07-2019

Дякую, цікаво було прочитати. Я мала на увазі, що інакше, мабуть, уявила б собі думки й настанови Мазепи перед смертю, якби взялася це робити. Не думаю, що біда козаків була у тому, що вони марнували гроші на «дівок та всілякий непотріб», а у тому, що Січова демократія виродилась в анархію, коли кожен вважав, що може робити так, як він вважав за потрібне, проводити власну політику, вибирати спільників і ворогів. При цьому вірогідність зради зросла настільки, що гетьман до останнього моменту мусив тримати в таємниці свої плани від основної частини козацтва, а коли, врешті, відкрив їх, вже було пізно. Грошима, звичайно, треба було розпорядитись відповідально,але вони не могли викорінити розбрід і хитання серед козаків. Проблема була більша, ніж моральний занепад. Думаю, саме це могло бути основним тягарем на душі в помираючого гетьмана. Втім, це моя особиста думка.
З повагою, Вікторія

© Вікторія Т., 16-07-2019

Дякую! Щодо Мазепи:
"Гетьман мав забагато досвіду, щоби приняти всі ті новини без застережень. Він знав добре, яку велику вагу мають у Константинополі гроші, знав турецькі звичаї... султан міг змінити свою думку і зрештою був далеко від Бендер. Чи можна було вірити словам його представника?
Ці думи, повні остраху, налягали щораз важче на душу гетьмана і підривали останні його сили, так уже захитані останнім страшним відступом. Він відчував, що коли його мрія розвіялась, життя втікає від нього... Від 1 серпня, дня, коли Мазепа приїхав до Бендер, аж до дня його смерти, маємо скупі і неповні звістки.
Гетьман зачинився у своїм домі у Варниці, на передмісті Бендер, і там поволі догоряв. Він приймав тільки вряди-годи відвідини Карла XII, який щодня посилав до нього за новинами. Войнаровський, що мешкав у сусідній кімнаті, дбав за останні хвилини його життя. Орлик, що виїхав був до Яс, щоб там наладнати козацьку канцелярію, вернувся до Варниці і часто просиджував з гетьманом. Мазепа хотів зробити його спадкоємцем своєї ідеї і виконавцем своєї віри, передаючи йому свій політичний заповіт, щось наче духову місію, завдяки якій він мав стати провідником мазепинців.
При кінці вересня не було вже найменшого сумніву, що щораз слабше здоров'я гетьмана наближається до лиховісного кінця. Вислали окремого вістуна до Яс, який привіз православного священика. Мазепа висповідався і поладнав усі свої справи.
А втім, оповідає Сольдан, гетьман, легко кепкуючи, стежив непевним оком за маленькою скринькою, повною паперів, що стояла при ньому. Петро все своє життя шукав за тим скарбом, не попавши на його слід, і історики теж не мали досі більше щастя. Перед гетьманським ліжком стояли дві бочівочки, повні дукатів, з-під подушок старця визирали два мішочки з дорогоцінностями. Войнаровський у сусідній кімнаті ждав, щоби прибігти на кожний поклик.
Скін почався 1 жовтня вечором. Мазепа втратив пам'ять, і маячня його трівала майже цілу добу. При ньому залишився тільки священик, Орлик, Войнаровський і Сольдан. Вони чули, як-він кликав свою маму, говорив про битви і кілька разів повторив: «Скринька, скринька, треба заховати скриньку». Після цього його уста почали мимрити невиразні слова.
Коли він відійшов, почалась злива і справжній хмаролім навис над Бендерами впродовж цілого дня і цілої ночі. Так-то шум розгнузданої стихії заглушив останній віддих великого гетьмана дня 2 жовтня 1709 р. в 10-ій годині вечора...

© Олекса Доніч, 16-07-2019

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.6832389831543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …