Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ми звичайні (частина 1), автор: Вікторія Штепура)

Загалом згоден і з оцінками і критикою від Максима та Уляни, тому зверну увагу лише на два-три технічні моменти – те, власне, на чому перечепився, яко читач: важко однією рукою набирати номер на мобілці, так само важко намагатися спиняти кровотечу однією рукою, а за текстом виглядає так, що Богдан і телефонує і надає першу допомогу (в іншому випадку руки його товариша так само були б заюшені кров’ю) – правдоподібніше було б якби той його друг телефон тримав біля обличчя Богдана (з відповідними ремарками типу «піднеси ближче, я не чую», це б могло додавати інтриги розмові батька з сином по телефону - просто за фактом наявності якихось відволікаючих факторів в і так не тривіальній бесіді). Також герой у вас чудово знає, що з пораненим треба говорити весь час, просто не затикатися, але по ходу дії цього не відчувається, виникають якісь павзи, коли за текстом ідуть певні дії, щось до когось говорять, але не обов’язково до дівчини. До того ж в таких ситуаціях оці «розмови з пацієнтом» бувають дуже специфічними, в залежності від конкретної людини: одні жартують, інші кричать або наказують, треті матюкаються чи несуть повну ахінею – на перший план виходить не що говорити, а сама необхідність не замовкати. І це таке круте джерело, оця лексика, для підсвічення тексту, такий потужний механізм занурення читача з головою у самий вир подій - мені здається ви тут дарма цим не скористалися. Ну, й також бабця, дрібничка але – реакція її більш-менш природня – автору вибирати, яка саме, проте вона вперше, коли з’являється, не так виглядає людиною в ступорі, а радше повішеним пальтом, реквізитом, як неживий предмет – трохи, наче ви її недописали, при чому там, можливо, якогось одного слова не вистачає, аби вона ожила, і перетворилася на сторопілу жінку, а не просто умовний персонаж. Такої.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026614189147949 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати