Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46814
Рецензій: 91202

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ми звичайні (частина 1), автор: Вікторія Штепура)

© Максим Т, 12-07-2019
Добре Ви пишите, Вікторіє, справді добре, особливо на тлі сучасної масової мережевої "літератури, в яку прийшов читач" - просто дужі і дуже добре. Лишень вдруге за останній рік чи два дивуюся: чому тут, чому не в книжці на полиці книгарні? Звісно, тішуся належати до одного з Вами клубу, але - Ви пишите на тому рівні, на якому редактори підводяться з-за свого заваленого бездраними рукописами столу, світлішають обличчям та енергійно тиснуть руку автора, який завітав несподівано з якоюсь цікавою текою під пахвою... Втім, так воно було колись, але так бачу :)

Та я зарозумілий читач, знаю завжди, як краще, даю поради, таке. Маю певні зауваги. Ваш герой на ґанку на початку бачить все довкола та міркує сам до себе якось по-дівочому. Втім, це можливо, наприклад, дехто Кролик у Ірвіна Шоу, "Багач, бідняк", мав дівочі вії, дівочий рум'янець, лагідну дівочу вдачу і т.д., проте Ваш герой має бойове минуле, бойовий медичний досвід, контузію і т.д. - і тому дівоча лагідність його думок створює надмірний контраст.

До речі, надмірність - це, як на мене, головна вада тексту. Подивіться, на кількох сторінках маємо контуженого воїна, напад гвалтівника на дівчину, яку відчайдушно боронить весь мікрорайон, гвалтівник упоротий до нестями - його й люди відганяли, і собака, і парубки, і камінням йому в пику, і граблями по голові, а він не здається, ще й дівчину тяжко поранив, і це поранення, дії Богдана та воїна заради її порятунку, а потім і рішення воїна шукати мерзотника - все це надмірно. Всього забагато, все це надактуально, все це перенесено в твір з наших вулиць, але з усіх одразу, і тому канва подій надмірно зконцентрована, на п'ятачку між гаражами за 10 хвилин відбулося те, що відбувається у цілій країні за тиждень. Я не знаю, може так і треба нині писати, але мені така насиченість видалася надмірною. Втім, не дуже прислухайтеся, я не люблю актуальності, гострої соціальності і такого іншого. А, так, і герої всі надмірні - протагоністи в своїх чеснотах, антагоністи в своїх античеснотах, у Богдана лев'яче серце, видатна зорова пам'ять, він у такий ситуації не забув батькові уроки з надання невідкладної допомоги, а йому ж... скільки рочків, якщо він має повертатися додому навіть влітку о пів на десяту? Ця надмірність чеснот і античеснот вже виводить твір за рамки нашого поточного буття та ранжує його поруч із супер-героями Марвелу, або десь поруч із лицарськими романами, водночас залишаючи текст у тенетах реалістичного реалізму, позбавленим ознак магічного реалізму та загалом притаманної українській літературі міфопоетичності або просто поетичності. Щодо чеснот і античеснот - у Олександра Кабанова є чудовий рядок: "вот человек случайно злой, вот человек случайно добрый" - як на мене, це набагато ближче до багатовимірної, завжди не повною мірою звіданої людської природи, яка і несподівана, і передбачувана, і здатна до дивного чергування несподіванок і сподіванок водночас.

Я не раджу нікому прислухатися до моїх зауваг, і Вам першій. Це не більше, ніж мурмотіння того кола читачів, які самі пишуть, а потім виходять з дому, йдуть до улюбленої книгарні, де з вдавано байдужим виглядом заздро гортають свіженькі, з пронизливим ароматом фарби чужі книжчеки.

Я кепський знавець української, але, як на мене, фраза "падлюка швиденько відсахнулася від бабці, заскочила у прохід між крайнім гаражем і парканом, пробігла ним уздовж усього гаражного майданчика і втекла" вимагає дієслів із закінченнями чоловічого роду, падлюка в даному контексті - він.

Знову повторю, що такого свіжого, потужного та вільного голосу давно не було на ГАКу.

З побажанням натхнення, успіхів і плідної праці на літературній ниві, Максим

Може, й так. Щодо міфопоетичності я й справді, певно, невірно зрозуміла. Та тут вже в кожного щось своє). Загалом, мені здається, у цьому уривку ухил до гіпер-реалізму. Проте це, так би мовити, експериментальна версія. Саме тому й цікаво було отримати відгуки – аби збагнути, що воно таке виходить. Дякую)

© Вікторія Штепура, 13-07-2019

Упс. ми не зрозуміли одне одного. Я мав на увазі, що ми потребуємо міфопоетичності, а тут її немає. Все аж занадто справжнє, занадто, саме так, як воно в Вікіпедії, у Великій і Малій Радянських Енциклопедіях, в Енциклопедія Британніка. Але такому місце там, а не тут.
Моє краще не читайте, я рецензії пишу краще.

© анонім (93.73.254.—), 12-07-2019

Пане Максиме, дуже вдячна за добрі слова, за промоцію і таку розгорнуту рецензію. Це саме те, у чому я мала нагальну потребу: враження неупередженого читача. Ще й уважного читача, що добре помічає різноманітні ляпсуси. Бо хочу зрозуміти, як взагалі сприймається текст у такому стилі і яку може мати перспективу, перш ніж намагатися щось десь пропонувати. А ляпсуси, безперечно, є. Бо мати перед очима якусь картинку – це одне, а обрати найбільш точні слова для опису – інше. У деяких місцях в мене самої виникало відчуття, що «щось трохи не те», проте не вдається збагнути, а ЩО САМЕ не те. Бо око вже «замилене». Тож вирішила викласти текст, як він є, і послухати зауваження.
І Ви мені справді дуже допомогли, бо зробили зауваження саме у тих місцях, де в мене самої було відчуття «не того». І я збагнула, а що саме треба коригувати, і як, так би мовити, змістити акценти. Бо, наприклад, «калюжа крові» - справді невдалий вислів. І у сцені відбивання дівчинки справді є чимала захаращеність і деякі принципові хиби. І те, як Богдан поводиться і робить опис, теж мені самій муляло… Бо у цьому тексті немає деякого підґрунтя, яке це усе пояснює. Щодо батечка, який є колишній альпініст і педантичний маніяк-перфекціоніст, збочений на навичках виживання. Власне, не такий вже рідкісний типаж, і діти в таких людей зазвичай «добре дресировані». Проте якихось пояснень щодо цього у тексті нема, і це якось треба коригувати. Цілком згодна) Тепер вже достеменно розумію, які місця треба виправляти.
Щодо багатовимірності людської природи… Згодна. Але справа у тому, що у колишніх вояків немає цієї багатовимірності. Це люди, які завжди чітко визначають біле і чорне. Рівень рефлексії в них дуже невеликий. Обгрунтований аналіз є, а от рефлексії обмаль. Люди дії, так би мовити. Або-або. Коли настає час дії, будь-яка рефлексія зникає. Лишаються самі бойові рефлекси). Власне, таких людей чимало і не лише серед вояків. Більшість підприємців теж така.
Щодо «дівочої лагідності»… Цікава і несподівана думка, якось не звертала увагу. Але що тут, власне, такого? Людина сидить собі у садочку, тішиться життям і гарною погодою, тим, що все добре… Якраз люди, що бачили багато зла, надзвичайно чутливі до добра, затишку та спокою. Чи Ви гадаєте, що як це вояк, то він повсякчас ходить набурмосений і думає лише про боротьбу зі світовим злом?))) Та ні) Навіть навпаки. Найбільш непересічне почуття гумору я бачила саме у вояків та екстремалів. Аж до тої миті, як щось трапляється… отоді їх «вмикає», і це стають начебто інші люди…
Як на мене, в нас наразі такі часи, що визначатися з чорним і білим дуже важливо. Принаймні, у базових речах. Бо зло, на жаль, таки існує. Таке цілком собі одновимірне, беззаперечне і дуже небезпечне зло. Навіть у нашому начебто цивілізованому 21 сторіччі. І, власне, стоїть в нас біля дверей. Якщо його виправдовувати – можна раптом опинитися у дуже великій скруті. І врятувати від цієї скрути нас усіх зможуть лише ті, хто не рефлексує і не заморочується багатовимірністю. А просто йде і знищує те зло. Начхавши на усі рефлексії і навіть до певної міри на ідеї абстрактного гуманізму. На жаль, сучасний світ наразі саме такий…
Міфопоетичність?.. Можливо) А хіба ми цього не потребуємо? Для старших людей потрібна більш складна психологія, але молодь залучати до читання краще чимось на кшталт героїв Марвела (хоча я й не шанувальниця Марвела). А хіба в нас нема з чого створювати таких героїв? Матеріалу – купа… Тож мені таке визначення дуже лестить, дякую)
Сподіваюся, що читатимете і коментуватимете мої опуси далі. Буду дуже за це вдячна.
До речі, зазирнула до Вашої сторінки. Маєте чималий творчий доробок))) Тепер знаю, що найближчим часом читатиму)
Ще раз щиро дякую) Вам теж натхнення і успіхів)
З повагою і подякою, Вікторія

© Вікторія Штепура, 12-07-2019

...і ще надмірність - велика калюжа крові, аж хлюпнуло, більше, ніж очікував фронтовий медик

© Максим Т, 12-07-2019

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.66203498840332 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …