Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46824
Рецензій: 91211

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Чи бздить бздура?

(Рецензія на твір: Гертруда краще знає (Маргарет Етвуд), автор: Інра Урум)

© Щєпкін Сергій, 18-03-2019
Дико вибачаюся, але розмова в попередній рецензії надто цікава)
Слово бздура, виявляється, у словниках є, і означає БздУра - нісенітниця, дурниця, річ не варта уваги, безсенсовність - словник лемківської говірки.

Але ж яке воно однозвучне з давно відомим словом бздіти!! Це слово теж є в словниках:
бздіти - виявляється це львівський лексикон! (друге і третє значення я знав з тих пір, як навчився говорити, перше - взнав зараз):
бзді́ти вул. 1. розповідати небилиці, неправдиві історії; брехати
2. боятися
3. пукати, пердіти
І як вишенька на торті - прислів'я львівське, з того ж словника - Бзди тому, хто носа не ма́є - тобто, не бреши!!! Супер! Краще не скажеш! Обидва значення рівноправні!

От такі пироги, дякую, смачнючі!) А я відразу думав, що бздура - це щось таке, що виконує ту дію на бзд... А тепер - це неабияке поповнення вуличного словникового запасу!

А на рахунок мішанини слів з різних частин країни, то дійсно все впирається (принаймні в літературі точно) в почуття смаку, і більше ні в що, тому що пояснення кожна сторона приведе такі, проти котрих не попреш. У нас на півдні, наприклад, слово вуйко зовсім звичне і чутне у мові наших людей, щоправда коли вони говорять про переселенців із заходу України, яких у нас немало колись прибуло, є цілі вулиці з одноманітно побудованими колгоспними будинками, де вони так і живуть. І ми чуємо, як вони розмовляють, деякі слова хтось перехоплює, і що тут такого? Або коли закрився Крим - яке розповсюджене різнозвуччя української на одеських пляжах з'явилося!
Так що притиратися потрібно, притиратися, а при такій вправі якісь маленькі втрати обов'язкові, зате потім яке кріпке місце з'єднання буде!
У смаку все питання...
:-) Щєпкін

я говорила про 2 речі: про 2 вимови і позначенні на письмі цих двох вимов.
щодо 2-х вимов, то попри ваші заперечення, вони є, і про це мій попередній комент.
щодо позначення на письмі я теж писала. можете знайти мою думку теж у попередніх коментах. чи ви хочете, щоб я повторювала двічі чи тричі одне і те ж.? гаразд, повторю. щодо позначення російською твердої літери "и" я не в курсі чи це правильною чи ні. але для розрізнення вимови таки має бути якийсь окремий знак для твердого "и". я розумію лемків, вон взяли позначення з російською,бо росіяни твердо вимовляють літеру "и". але може в давнину було якесь інше позначення. я не в курсі, питайте мовознавців як правильно, якщо вас питання написання так цікавить. бо мене ні.

© Уляна Янко, 22-03-2019

"Оставим ненужные споры..." ))
Якщо буде голосування за повернення до українського алфавіту літери Ы (в принципі вимовити її відмінно від "И" можливо, просто в нашій мові хтось колись із письменних вирішив, що це зайве), від якої чомусь відмовилися десь там в ХІХ ст., бо вона почала просто дублювала літеру і звук "И", Ви особисто будете за чи проти?
Літеру ґ повернули ж?
:-) Щєпкін

© анонім (176.122.101.—), 21-03-2019

з якого дива я мала раніше бачити той, словник, на який ви скинули посилання? гадаєте він єдино правильний і я мала послуговуватися саме ним?)) ну ви і наївний), так, той, що я знайшла в неті ( і не один, до речі) дещо відрізняється. я ж раніше писала, що нету повністю довіряти не можна. є словники, що укладають фахівці, а є аматорські.


так, у лемків є 2 види "и і літера "і" тут ні до чого, це інша. ". якщо не знали про особливості вимови, то погугліть і послухайте живу мову. дивно, що в час нету ви таких елементарних речей не знаєте. та й по тю часто пісні лемківською у виконанні лемків передають. ре почути вимови неможливо.
а ще дивніше, що не знаючи багатьох нюансів, лише нагугливнши поверхневі знання, беретеся повчати інших. я б так не ризикнула)).

© Уляна Янко, 21-03-2019

Кінець реци повинен бути таким:
Але то все не біда. Здається у мене виводяться формули щодо мовних питань: «українські лемки» = «старозавітні білоруси», або ще краща «українські лемки = українські кримські татари» – повторюю, це стосується тільки мовного питання. А щодо використання в художньому тексті, то погоджуюся з обома одночасно, і для себе роблю висновок – як би хто не хотів приємно здивувати всіх своїм вмінням готувати, але солодкого, як варення, борщу не буває, в ньому повинні перемагати інші рецептори, хоча й солодкі нотки повинні розрізнятися теж, але не дуже.
Е-ех, колись і каміння плавало, а зараз тільки літати може...
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 20-03-2019

Словник лемківської говірки для Вас дивний?? То Ви раніше його навіть не бачили?? Дивна у Вас суперпозиція...
А той, що знайшли Ви, чимось відрізняється від "мого"? Я так зрозумів, що нічим...
"щодо літери ьі, то це позначення твердої вимови "и"" – це Ви серйозно, і не забули про існування поряд «і»? Вимовте звук «и», будь ласка, спочатку твердо, а потім м'яко, тільки не так, як «і»! Даруйте, це несусвітня профанація, навіть у білоруській абетці, де є літера "Ы" там немає "И", тому що є "і", яка й вимовляється м'яко на відміну від звуку "и", який позначається письмово "и" або "ы".
Про що ми взагалі говоримо? Про Улянку і Сергійка? Про їхні непримиренні Я? Даю хрест на пузі, що моє "я" примиряється з усим, чому знаходить хоч якесь прийнятне виправдання, але разом з тим воно й каже, що лемківській букві "ы" і словам типу "смотрю" воно не знайде ніколи ніяких виправдань - не українське воно і все тут!
Але то все не татари» – повторюю, це стосується тільки мовного питання.
А щодо використання біда. Здається у мене виводяться формули щодо мовних питань: «українські лемки» = «старозавітні білоруси», або ще краща «українські лемки = українські кримські в художньому тексті, то погоджуюся з обома одночасно, і для себе роблю висновок – як би хто не хотів приємно здивувати всіх своїм вмінням готувати, але солодкого, як варення, борщу не буває, в ньому повинні перемагати інші рецептори, хоча й солодкі нотки повинні розрізнятися теж, але не дуже.
Е-ех, колись і каміння плавало, а зараз тільки літати може...
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 20-03-2019

мій комент стосувався реци Щєпкіна.

до Інри Урум: якщо ви вважаєте вживання різнорегіональних діалектизмів в одному тексті і не в діалогах доброю стилістикою, то мабуть я помилилася, виділивши для себе ваші тексти поміж решти. так, вони мені подобаються , вправне письмо. але подобаються всім, крім стилістики. тому і написала , висловила свою думку в надії, що майбутні будуть ідеальними). .
але якщо мішанка для вас нормально, і таке буде у всіх решта текстах, то я розчарована.

до речі, мішанку діалектизмів в певний час зауважувала подекуди і в текстах Юрія Кирика. про що йому теж писала. так що ви не один такий).

хах, якби це були одиничні , але ж ні. у вас там не один діалектизм. і поряд з російськими жаргонізмами і суржиками. нехай до десяти. але на такий короткий текст і цього ого як досить.

гаразд. дискусії більше не буде, в нас різне бачення стилістики і відчуття української мови.
та й хто я така, щоб вам вказувати. тому не зважайте, і далі пишіть,
як вам підказує власний смак.

© Уляна Янко, 20-03-2019

З усією повагою, але – мішання діалектів це саме мішання діалектів. Коли в двох словах на весь текст знаходите не просто діалект, а бовтанку діалектів (яким, цікаво діалктом писаний основний корпус тексту?), то почесне звання сайтівського поліглоту таки, і цілком заслужено, лишається за вами. Тому що покладання на власний смак жодним чином не корелюється з обізнанністю в мовах і діалектах, а називається – стилістика – те, замість чого ви вперто просовуєте діалектичну чутливість.

© Інра Урум, 19-03-2019

якийсь дивний той словник. але погуглила і інший знайшла).
ну значить і в лемків є це слово. я лемківського діалекту, на противагу іншим сайтівським діалектним поліглотам, перфектно не знаю, тож...
до речі, Сергійку, воно є і в інших західних діалектах. більше того, і в деяких інших слов"янський мовах.
але мова не про це. а про що,виклала в коментах нижче.
а щодо літери ьі, то це позначення твердої вимови "и"ю в лемків є 2 її вимови. питання лише у правильності позначення. а про правильність питайте в них же ж, сайтівських поліглотів, які мішають діалекти і кажуть, що це стиль. і що це справа смаку , а не повний несмак. вони точно і про це знатимуть, про позначення. яке правильне,
. а яке свідомо зросійщене.

© Уляна Янко, 19-03-2019

ех, Улянко-Улянко... якщо вже з Польщі підказують... то ось:
http://timso.koippo.kr.ua/viktorina/pyrtej-p-s-slovnyk-lemkivskoji-hovirky/
це основна сторінка сайту, там є "завантажити словник", якщо клацнути - буде ось:
https://drive.google.com/file/d/0B4gL7dSktTplaFEwdWFiLTlhMnc/view
дивіться сторінку 23, а то у лемківському алфавіті буква З відразу після В, але зверніть увагу, що то фігня (квіточки на фігах) - там поряд з И є ще Ы і слова з нею - для української це вже занадто від лемків! Чи зараз вони вже від тої літери відмовилися?
і взагалі - у когось Ґууґл погано працює?)) Хром знайшов швидко)
Файл ПДФ, тобто фото, ще й закордонне видання, на замову - польське, може то для лемків і плюс, але моє я до нього буде ставитися точно так, як і до видання радянського, як російського, так і українського, і як до дореволюційного, тобто теж контрольованого Росією. Тобто виходить, і приходиться це признати, що правильно буде бачити всі словники і вибирати собі за основу якийсь такий варіант, який найсправжніше відповідає усім вимогам, особисто твоїм вимогам. І от тут настає справа смаку... Це якщо про літературу.
А щодо офіційної мови, яка на диво теж називається літературною, то тут потрібно виконувати вимоги визначення, яке встановлюється законодавчо, тобто його можна змінювати і яке й визначає, що таке є "літературна мова". Але політики при владі зараз, як і завжди, такі недолугі у своїй справі, що краще тим хто пише самому обирати варіанти, але такі, котрі будуть обнюхані з усіх точок зору усіх діалектів і з ними пов'язаних питань. А от питання ті вже легше розставити за пріоритетами. От наприклад букві Ы - ніякісінького місця навіть у розмовах, так само як і тим словам (їх у віршах Василя Шляхтича з Польщі вистачає), які повністю повторюють російське чи польське звучання того самого поняття.
:-) Щєпкін

© анонім (176.122.101.—), 19-03-2019

пане Василю, дякую. але я хочу, щоб Сергій Шєпкін продав посилання на той словник, з якого він вичитав. думаю, це не було паперове видання, він знайшов це в неті в одній з добірок аматорів. про такі добірки писав Винничук, що часто там слова неправильно тлумаченні, а часом і в словниках одних діалектів, включені слова / це безвідносно до слова бздура.

© Уляна Янко, 19-03-2019

НАЦІЩНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут української мови "Короткий СЛОВНИК ЛЕМКІВСЬКИХ ГОВІРОК" Виданий в Івано-Франківську у 2004 році. Склав його петро Пиртей.
Дякую за увагу.
З повагою до зацікавлених Василь Шляхтич з Польщі

© Василь Шляхтич, 18-03-2019

а другий раз про посилання на Винничука - це я теж до Щєпкіна звер алася.

© Уляна Янко, 18-03-2019

по перше, я не знаю південих діалектів, а про-друге, цей комент був до реци Щєпкіна і про киянина - це про нього), бо він мешкає в Києаі.
щодо бздури, то це полонізм. дивно, що в Сумах це щироковживане слово). хоча може воно колись було загальноукраїнським, ще до русифікації
є хто зна :),

© Уляна Янко, 18-03-2019

Ну от підводить вас ваша діалектологія, півдняка з морозним киянином сплутали))
А за побутову я тут тільки тому згадував, що сам термін «діалектизм» під питанням – якщо я, живучі в Сумах, вживаю слово «бздура» і чую його тут від інших, то хоч до посиніння вважайте бздуру галицьким діалектизмом, він від того мені діалектнішим не стане. З іншого боку моє коло спілкування може не бути таким аж репрезентативним, може для інших воно справді чудне і виріззняється, як щось західне
Це я про умовність певних термінів, тільки не читайте мені знову про гуцулів, бо вже снитися почнуть

© Інра Урум, 18-03-2019

поки чекаю посилання на словник, скажу, що багато слів західних діалектів є спільними. тобто вживаються у кількох чи всіх західних діалектах. позаяк лемки - західна етногрупа, то й не дивно, що і в них воно може бути. цікаво глянути на той сдловник. багато словників, що є в неті укладені аматорами, тому не відповідають дійсності. хотілося б пеерконатися, що той словник укладений фахівцем.
про вуйки див. моє посилання на статтю Винничука. там якраз про те і йдеться. він навіть назвав тих, хто з вживає слово вуйко.з саркастичним підтекстом.
до речі, ви з півдня? а я думала, що ви киянин).

© Уляна Янко, 18-03-2019

аноніме 93.170.65.—,вживати в розмовній це одне. там і суржик 14проканає. а от в творі, де від автора позиціонувати літературну, то вже інша справа. нема в наших словниках такого слова, як літературного і крапка :). якщо ж автор позиціонує мову від автора як мову якогось стилю, то нехай вже й дотримується. нехай не змішує діалекти і кальки з російської, інакше мова буде сприйматися читачем штучно зліпленою. я кажу це не для того, щоб щось комусь довести. просто добрі автори м ають це знати, якщот й справді бажають писати майстерно, а не виглядати, як російськомовні кияни чи, скажімо, луганчани, що прожили у Львові тиждень, запам"ятали кілька місцевих слівець і ліплять їх без розбору, куди не лінь. але часто,хвацький, але несумлінний і неперебірливий кондитер ризикує всипати в кекс замість смачної родзинки здохлого таргана :)

© Уляна Янко, 18-03-2019

Ну от, а я тепер дізнався, що за «бздуру» треба дякувати лемкам. Насправді, ще колись, не знаючи достеменно, що воно значить, інтуїтивно розумів, що ніякого компліментарного, позитивного сенсу в ньому не закладено. Тобто слово настільки органічне, що ним користувався, не лізучі до жодних словників. Ну тобто в побуті – ти просто або приймаєш слово, або просто його забуваєш.
А от в тексті воно все рівно під питанням – наче є нейтральніші «дурня» і «маячня». Але не зовсім нормальний стан мови у країні призводить до того, що розмовною персонажа природніше сприймається саме «бздура» - маячня з дурнею зустрінеш радше в книжці. З іншого боку цей ненормальний стан, коли звичайні з нейтральним забарвленням слова починають виглядати через свою ненадужитковість не надто природними, обов’язково мине. І знову повертається питання, яке ж зараз використати))

© анонім (93.170.65.—), 18-03-2019

бздура - лемківська говірка?) цікаво. а можна посилання на цей словник?

© Уляна Янко, 18-03-2019

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89855194091797 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …