Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ось така моя думка.

(Рецензія на твір: , автор: )

Якось це байдуже. Байдужі дитячі думки і читаються миттєво, без емоцій... - тато не велів плакати і сумувати...
Залежно від віку діти по-різному сприймають смерть і розуміють по-своєму, вірніше вивчають, як явище, наче цікава гра. І зазвичай вони не усвідомлюють справжність тої гри, але відчувають підсвідомо. Тому дитині не страшно дивитись на мертву людину, а цікаво. А найдужче цікаво, коли то близька людина, з якою хочеться гратись, говорити... а вона чогось непорушно лежить і не реагує. Тоді дитина «ревнує до смерті», і саме цим почуттям керуючись випромінює силу усвідомити втрату. Ні, дитина не усвідомлює, вона крутиться у вихорі подій(похоронних), а вже через певний час помічає відсутність і вміння відтворювати образ у пам*яті – скорбота. Діти сильні створіння, у них не помирають батьки... бо вони не сприймають таке явище, як смерть...
Це оповідання однієї миті, яка розказала дитині, що тато не мертвий, а не живий. І у наївній, дитячій психології частка «не» губиться, бо не існує слова(розуміння) – мертвий, тільки живий.
Діти розуміють і знають все по-своєму(дитячому). Саме тому їх дитячий світ сповнений кольорами – вмінням негативні речі спрямовувати у позитивне русло сприйняття... Цьому у них треба повчитись дорослим.
І саме це вивчення служить підтримкою дорослих...
Ось така моя думка.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044224977493286 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати