Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: По кого вони прийшли?, автор: i._potios)

Початок твору трохи рясніє надлишковими або неточними зворотами, наприклад «тарілка повна м’ясних та хлібних крихт» – повна тарілка, вона і в африці повна – тобто витворюється не зовсім той ефект, що мав на увазі автор – так, наче, поївши, чомусь відставляють повну тарілку . Також «Єдина розкіш з минулих часів, яку пан Одинський міг дозволити собі по сей день, з-поміж усіх інших» – тут «з-поміж усіх інших» практично є зайвим – за смислом фраза цілком логічна, зрозуміло навіщо вона там, але «з-поміж усіх інших» переобтяжує речення загалом – коли вказується, що розкіш саме минулих часів, то зрозуміло, що й обирається єдина саме серед них, з минулих часів, тобто цей сенс вже закладений на початку речення і вкінці речення ви його просто дублюєте.

А вже наступне речення, де в тихому голосі вчувається глибоко прихована гіркота – тут вже звичайно справа смаку, але мені здається, що справжня література описує, а не переповідає, а ви просто ставите перед фактом, читач не чує голос з прихованою гіркотою, за описом інтонації або характерними словами чи павзами, йому просто про це прямим текстом кажуть. Тобто тут знову, як на мене, надлишковість, тим більше, що далі ви все рівно цю гіркоту описуєте, тож можна було і коротше написати: «Повечеряв? - запитала вона голосом тихим, який буває тільки в людей, які усвідомили, що весь навколишній світ котиться до всіх чортів, і нічого радісного на них вже не чекає». Так, до речі, в оригіналі – коли усвідомлюють, що світ котиться під три чорти, то навряд чи треба додавати й усвідомлення того, що нічого радісного в цьому немає – було б дивно, якби людина щось радісне в цьому знаходила – отоді б якраз про це й варто було нагадати.

Ще, пишеться, що професор називав жінку на французький манер тільки у гарному настрої, і тоді з подальшого розвитку подій випливає, що цей гарний настрій не полишає чи то професора чи самого автора вже й протягом ночі, це, як мабуть і інші зауваження, виглядає на прискіпування, але воно справді трохи збиває весь настрій нічної сцени, дає певний дисонанс.

А поза тим – прикольна оповідь – круто переданий страх людини, що щойно проснулася, його перебір варіантів хто міг здати, правда, трохи задовгий, як на той час поки чекісти там марудились, але не так щоб надто довго, та й не знаю, як би сам у тексті з цим впорався. І загалом вся нічна частина оповіді – чудова.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038259029388428 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати