Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51560
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Картинна галерея Олександра Сьюммі, автор: Женя3)

© Інра Урум (93.170.65.—), 07-01-2019
От ідея з тим, що насправді син просто перемальовував картини батька, цікава. Але є недоречності і виписано твір на досить хистких підвалинах, не те щоб не правильних, а саме не чітких, не достатньо окреслених. З недоречностей кидається в очі підвал, в якому батько писав картини – нє, теоретично людина може залізти в підвал і там малювати, навіть художнику ніщо не заважає так зробити, хіба що здоровий глузд – основна риса будь-якої майстерні художника це денне світло, сонячне світло, що буквально заливає приміщення – художників хлібом не годуй, тільки дай помалювати при денному освітленні. І враховуючи, що художник навіть збирався передати сину свій фах, тобто точно вважав себе фахівцем, враховуючи це, уявити, що він малював у підвалі.. ну таке, замість підвалу ви запросто могли б оселити родину десь під дахом, в старенькій мансарді - це зараз мансарди майже за умовчанням перетворюються на пентхауси, двісті років тому все, що під дахом, було справжнім еквівалентом вашого підвалу.

Іще у вас за текстом батько жодну картину не домалював, навряд чи він їх недомальовані міг продати, і незрозуміло нащо передавати дитині у спадок фах, навіть пробувати передати, в якому ти сам жодної картини не зміг зробити. Цей момент не те щоб був зовсім неправильним, але варто було б його трохи змодифікувати, що б воно не так випиналося з логіки, наприклад – він же тільки тло не домальовував, то картини могла закінчувати його дружина абощо. Ну, якось так зробити, щоб бажання передати свій фах дитині виглядало природнішим.

Далі, аутизм, коли не іде в парі з розумовою відсталістю, не заважає людині не те що малювати, не заважає бути навіть генієм від мистецтва. Ну, тобто, заважати ще й як може, але точно не є такою причиною, що одна тільки її назва (аутизм) вже дає всім зрозуміти, що так – куди тій дитині малювати.


Тут іще ж така штука – історія науки поступових спроб зрозуміти, що ж саме собою являє аутизм, містить таку кількість чорних сторінок, коли аутистів, навіть з усіма задатками вундеркіндів за умовчанням вважали за розумово відсталих і за допомогою медикаментозних препаратів перетворювали буквально на овочей, так що просто кидатись – людина аутист, а значить її картини інших «нормальних» людей можуть тільки лякати – вже не виходить.

Тобто замість сухо означити дитину, як аутиста, можна було б це передати описом одного-двох симптомів, що поставили хрест на сподіваннях батьків. До речі, драматичніше вийшло би.


А, от іще, я не розумію доцільності починати оповідь із формули типу «жив собі» - воно більше придається до жанру дитячої казки (у вас, до речі, Будинок без дверей – саме дитяча казка, і як дитяча казка – чудова), або розмовного жанру. Ні тим, ні іншим цей твір не є, я би починав з речення на кшталт: Все своє життя Пітер Сьюммі малював картини.

Це все лише мої суб’єктивні думки і я дуже легко можу помилятися, але мені здається, що твір цей можна ще дуже поліпшити. І граматичні помилки – у вас там повно граматичних помилок, це дуже ускладнює при читанні адекватне сприйняття тексту. Сподіваюсь, що мої зауваження стануть вам у пригоді

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.036117076873779 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати