Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Картинна галерея Олександра Сьюммі, автор: Женя3)

От ідея з тим, що насправді син просто перемальовував картини батька, цікава. Але є недоречності і виписано твір на досить хистких підвалинах, не те щоб не правильних, а саме не чітких, не достатньо окреслених. З недоречностей кидається в очі підвал, в якому батько писав картини – нє, теоретично людина може залізти в підвал і там малювати, навіть художнику ніщо не заважає так зробити, хіба що здоровий глузд – основна риса будь-якої майстерні художника це денне світло, сонячне світло, що буквально заливає приміщення – художників хлібом не годуй, тільки дай помалювати при денному освітленні. І враховуючи, що художник навіть збирався передати сину свій фах, тобто точно вважав себе фахівцем, враховуючи це, уявити, що він малював у підвалі.. ну таке, замість підвалу ви запросто могли б оселити родину десь під дахом, в старенькій мансарді - це зараз мансарди майже за умовчанням перетворюються на пентхауси, двісті років тому все, що під дахом, було справжнім еквівалентом вашого підвалу.

Іще у вас за текстом батько жодну картину не домалював, навряд чи він їх недомальовані міг продати, і незрозуміло нащо передавати дитині у спадок фах, навіть пробувати передати, в якому ти сам жодної картини не зміг зробити. Цей момент не те щоб був зовсім неправильним, але варто було б його трохи змодифікувати, що б воно не так випиналося з логіки, наприклад – він же тільки тло не домальовував, то картини могла закінчувати його дружина абощо. Ну, якось так зробити, щоб бажання передати свій фах дитині виглядало природнішим.

Далі, аутизм, коли не іде в парі з розумовою відсталістю, не заважає людині не те що малювати, не заважає бути навіть генієм від мистецтва. Ну, тобто, заважати ще й як може, але точно не є такою причиною, що одна тільки її назва (аутизм) вже дає всім зрозуміти, що так – куди тій дитині малювати.

Тут іще ж така штука – історія науки поступових спроб зрозуміти, що ж саме собою являє аутизм, містить таку кількість чорних сторінок, коли аутистів, навіть з усіма задатками вундеркіндів за умовчанням вважали за розумово відсталих і за допомогою медикаментозних препаратів перетворювали буквально на овочей, так що просто кидатись – людина аутист, а значить її картини інших «нормальних» людей можуть тільки лякати – вже не виходить.

Тобто замість сухо означити дитину, як аутиста, можна було б це передати описом одного-двох симптомів, що поставили хрест на сподіваннях батьків. До речі, драматичніше вийшло би.

А, от іще, я не розумію доцільності починати оповідь із формули типу «жив собі» - воно більше придається до жанру дитячої казки (у вас, до речі, Будинок без дверей – саме дитяча казка, і як дитяча казка – чудова), або розмовного жанру. Ні тим, ні іншим цей твір не є, я би починав з речення на кшталт: Все своє життя Пітер Сьюммі малював картини.

Це все лише мої суб’єктивні думки і я дуже легко можу помилятися, але мені здається, що твір цей можна ще дуже поліпшити. І граматичні помилки – у вас там повно граматичних помилок, це дуже ускладнює при читанні адекватне сприйняття тексту. Сподіваюсь, що мої зауваження стануть вам у пригоді

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040436029434204 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати