Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Русалоньки з Нікельброку, автор: Максим Т)

Діти спостережливіші та кмітливіші за дорослих і завжди мають купу запитань про все на світі. Тож коли Сванте каже, що ніхто з Нікельброку не рибалив на Озері, дорослі тільки плечима знизують, а діти одразу запитують: чому? А ось чому:

ЧОМУ НІХТО НЕ РИБАЛИВ НА ОЗЕРІ, або ПРИГОДИ ЙОНИ З НІКЕЛЬБРОКУ

Жив колись у Нікельброку чоловік, що звався Йона. Він рибалив на Озері цілий рік поспіль, і навесні. І влітку, і восени, і навіть узимку, хоча для цього йому доводилося робити ополонку в товстелезній і міцній кризі.

Якось Йона за звичаєм прийшов на Озеро, вивіл човна на самісіньку його середину, де вода глибша, а риба більша, та й закинув вудки. Аж раптом почув Йона голос; здавалося, що той голос лунав із скелі над Озером: він був такий холодний, наче камінь, і навіть луна не наважувалася його повторити! – Той голос виснув і тягнувся понад водою, як ранковий туман, і Йона розібрав:
- Агов… Позичиш мені казана?

Рибалка струсив головою: це ж треба, що верзеться! – та повернувся до своїх вудок. Але за деякий час з іншого берега Озера долинула така ж холодна відповідь:
- Агов… позичу… а нащо тобі?

Скільки не трусив Йона головою, він тепер не мав жодного сумніву: голоси йому не приверзлися, не почулися та не примарилися. Мабуть, він щойно підслухав розмову двох тролів! – Про тролів подейкували старі люди в Нікельброці, вони завжди напучували молодих рибалок, аби ті не турбували та не дратували тролів, вони, мовляв, того не люблять і не дарують. Та Йона і всі решта сміялися та брали на кпини старих: овва, тролі, що за небувальщина, адже ніхто з них ніколи жодного троля в околицях Нікельброку або на берегах річки Нора-Ульвен не бачив, не зустрічав!
І тепер Йоні стало не до сміху, тому що він не на жарт перелякався – адже такі страшні в тих тролів були голоси! І нащо котромусь із них знадобився казан?

Аж тут понад водою знову полинув перший голос, і Йона довідався, нащо тролю казан. А почув рибалка ось що:
- Агов… Хочу в казані зварити живцем людину, що зветься Йона… яка рибалить на озері цілий рік поспіль… і навесні, і влітку, і восени, і навіть узимку …

Тут Йона вже не гаяв жодної миті, не барився та не роздумував: схопив весла та ну веслувати до берега щосили. Йому зробилося так лячно, а на обід до тролів або хто вони там потрапити – ні, дякую красненько, нізащо! Між тим понад водою тривала бесіда холодних тужливих голосів:
- Агов… я дам тобі казана, щоби зварити живцем людину, що зветься Йона… А ти даси мені його човен?

- Еге ж, еге ж… ти візьмеш його човен … а ще обидва чоботи з ніг людини, що зветься Йона!

Уявіть, який жах хопив Йону, коли він все те почув: тролі його зварять живцем і, певно, зжеруть, а човен і чоботи поділять між собою! Аж тут човен Йони досяг берега, він вистрибнув на землю та помчав додому щодуху, а на вудки та рибу навіть не озирнувся.

І відтоді ані Йона, ані будь-хто інший з Нікельброку та околиць ніколи не рибалив на Озері.

Св. Свантесон, власноруч

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038192987442017 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати