Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2545
Творів: 46140
Рецензій: 90202

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Нехай живе імператор. Розділ 4., автор: Іван Дурський)

© Avtor, 15-12-2018
Цікавий та якісний фентезійний твір. Читаю і не розумію, чому ніхто не коментує. Як каже мій кум:"Нєпорядок"!

Не перша, але дякую, що помітили)

© Іван Дурський, 19-12-2018

"Нехай живе" як зневажливий дозвіл існувати на відміну від уславлення та улесливого побажання "хай живе"? Інро, це непогано, якщо пов'язано з цим текстом, справді.
Іване, це, здається, чи не перша Ваша відповідь на рецензії :) Прогрес.
З повагою, М

© Максим Т, 19-12-2018

1. Чесне "ділення твору на нуль" завжди краще, ніж похвали, щоб лише не образити. Тому дякую пані Інрі та компанії.
2. Я б з задоволенням відредагогував би все, що лишень написав, але розділ в пів року - ідея з розряду "так собі".

© Іван Дурський, 19-12-2018

А головний девіз імперії насправді можна було б подати саме через НЕХАЙ живе імператор, якби при тому, явно чи не явно, йшлося про епоху найвищого розквіту тієї імперії, з неминучим, вже бринячим на горизонті загниванням і розпадом, коли за блискучою величчю вже проступає баговиння розкладання й занепаду. Тобто якби "Нехай" зробити словесним виразом епохи штучно ускладненої, гранично витонченої і неймовірно пишної, й переобтяженої смислами аж до повного тих смислів заникання, коли не можна слова в простоті сказати, і не можна сказати просто "хай", навіть в лаконічному вітанні - таке собі рококо по життю, коли головними стають вишуканість і насолода, і універсальною відповіддю на будь що є саме Нехай! Але вже був би геть інший твір

© Інра Урум, 18-12-2018

Таки цікаво сайт влаштований, що розмови, якщо спалахують, то десь по закапелках. А на Мох я не хотів жодних рецензій писати, бо рецензії несуть в перспективі дискусію, а яка б то була дискусія, коли б ми одне одного взагалі не розуміли - авторський текст, будь який його шматок є графічним виразом думок автора, тобто думати автор може будь про що, але стиль його мислення неуникно відбивається на письмі. І от я читаю Мох, а там калейдоскопом називається череда днів, а із тої череди росте, ну що зазвичай з якоїсь череди росте? правильно мох, не чебрець і не папороть, а позаяк череда є калейдоскопом, то мох властиво росте саме з калейдоскопа - і тут вже ясно, що з автором все рівно не порозуміюсь, занадто різні в обох мисленнєві парадигми - коли не змигнувши оком мох на калейдоскопі вирощуєш. Воно б звичайно все рівно можна було б побурчати, але ж не хочеться бути тим вічно невдоволеним дідуганом, що до усіх преться і все тільки лає, хоча мабуть саме так діяти і доведеться, може тоді й мене більше критикуватимуть

© Інра Урум, 18-12-2018

Чому "Нехай"? Набагато краще "Хай живе імператор".

© Максим Т, 18-12-2018

Знаєте, дорогий Авторе, чого нам на ГАКу бракує? Точніше, не бракує? Того, що Ільф називав "любве". Всеохопний дух "любве", який заважає називати речі своїми іменами. Ми коректні, виважені, рахуємося з почуттями одне одного, коли йдеться про твори, а буваємо відвертими здебільшого, коли переходимо на особистості. Можливо, через те зауваження та поради недієві - вони або надто м'які до твору, або образливі для автора. Принаймні, мені про мої рецензії часто таке враження.
А друга, більш болюча проблема - авторитет, або його відсутність. Нема на наші помилки людини, яка б мала на ГАКу аж такий вплив, аби щось змінювалося. Я маю на увазі не лаври, дипломи та звання, а справжній авторитет, який виникає внаслідок слушності порад і вказівок, який не можна не поважати.
А наші всі базікання навколо чиїхось незугарностей - це сон, викликаний польотом бджоли за мить до того, як автор приконеться.
Що за настрій сьогодні такий кепський? :)

© Максим Т, 18-12-2018

Для справедливості, слід зазначити, що я теж постійно кажу тл Михайлу))) Хіба нє?
Було б значно краще, якби Інра написав свій коментар ще й під "Мохом", де його 100% побачив би автор:)

© Avtor, 18-12-2018

О, слава тобі Господи, ще є хтось, хто каже Михайлові, що "так жити не можна". Я вже втратив надію переканати, що суцільні метафори, алегорії, натяки, прислів'я, приказки, порівняння, вживання звичайних слів суто в переносному значенні, надзвичайні барвистість і багатослів'я - це занадто, а що занадто, то нездраво. І отой сліпий з хмарами мене теж... розчулив.
Може, до Інри дослухається?

© Максим Т, 17-12-2018

Та я інколи гортаю))

© Інра Урум, 16-12-2018

Ви ставите до авторів надто високу планку. І це не є погано. А я обираю з поміж того що є більш-менш читабельне. Але не гребую висловити власне фе, як бачу у тексті проблеми. Колись ГАК вирізнявся з-поміж інших сайтів жорсткою критикою. Багатьох вона лякала, але багатьом і допомогла чогось навчитися. Правда, тоді був значно вищий рівень як рецензентів, так і авторів. Думаю, Вам би тоді на ГАКу сподобалось. Матимете колись час, погортайте архіви сайту. Там можна накопати багато цікавого:)

© Avtor, 16-12-2018

Он, думав дописати, що там ще звичайно Мох був, але то не моє, пробував не пішло, щойно глянув - "Того дня добряче світило сонце, ясно було, що й сліпий бачив хмари на небі." - ну як таке коментувати можна, коли людина з розгону пише таке, що ні на які вуха не налазить. Треба ж бодай трохи розуміння, навіть не розуміння, а відчуття, що ти можеш з автором порозумітися, але отакі от смислові шлагбауми з ясно/хмарно дають зрозумти, що тут вже ні про що не домовишся - елементарно не зрозумієм одне одного, ну таке

© Інра Урум, 16-12-2018

Так, звичайно, але що робити коли таке драговиння - таке рецензувати, те саме, що в болото лізти - на перший погляд зелене, ніби й красиве, а зробиш крок - ноги не витягнеш - ну коли все не годиться, все хлипке, жодного твердого місця, ось тут сюжет - банальний переспів Орвелівського Скотного двора, настільки заюзаний сучасною культурою, що й оригінал читати не треба. Ну так, це пригодницька література, але ж персонажі пласкі, інтриги нуль, с самого початку зрозуміло, що злочинна влада всіх дурить, і вона їх дурить, схоже, до самого кінця, а найбільше відбиває охоту авторовий словотвір, компонування речень, коли той же Ргкаш трощить скелею диріжаблі і сам же того видовища лякається, блін - швидше за все автор мав на увазі, що виглядало це лячно, а може і не мав - за текстом виходить, що лякалась саме істота. І взагалі - є опис, а є переповідання. Опис це і називається літературою, а тут суцільне переповідання - тобто, якби мене попросили на пам'ять переповісти цей текст, я б його приблизноо в авторських словах і переповів, тобто самого автора в тексті практично немає. це просто набір загальних слів. Ну і як таке рецензувати, коли в одному творі можна потонути, а їх купи, за останні пару тижнів окрім хіба Жучки ніого не засяяло. Лишається сподіватися на тих, хто у виставленому знаходить бодай щось цікавого, але такі рецензії зазвичай зводяться до загальних похвал, або навіть до пригадування якихось своїх, паралельних історій, що ніяк не дотичні до твору

© Інра Урум, 16-12-2018

То ж не обов'язково все хвалити. І джентельменське мовчання - теж не вихід. Якщо читач бачить у творі щось не те, то чому б не сказати про це автору? Академія ж має чогось навчати. Чи нє?

© Avtor, 16-12-2018

Може тому що іншим він таким не здається - росте в мене підозра, що не тому люди не коментують нові твори, що ніхто сюди не заходить і нікому воно не потрібно, а тому що нема чого коментувати - останні тижня за два, окрім Жучки, я особисто нічого вартого уваги у відділі прози просто не бачив

© Інра Урум, 15-12-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1226670742035 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …