Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45875
Рецензій: 89736

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: лист до Миколая, автор: Яна Устимко)

© Avtor, 03-12-2018
А я вчора цілий день насвистував: Ой, хто хто Миколая любить... А тут Ваша поезія:) Але у Вас до Миколая справа інша, сурйозніша. А мені аби кілька вихідних, щоб відіспатися гарненько.
Хіба ж усе так трагічно і видають лише кумів і полюбовниць? Та ну. Талановитих теж потрохи друкують. Ось візьміть навіть наш ГАК. Тут присутні і короновані, і титуловані, і не позбавлені творчого слуху. Так що не опускайте ніс. Не все так кепсько в нашій хаті:)

Хочете вже? Чого? Щоб Вас негайно надрукували? То говоріть про це не тут, а штурмуйте видавництва. Може хтось і відгукнеться на Вашу вимогу:)
А привселюдно обговорювати колег або заздрити чиємусь друку не варто. Це відвертає людей...

© Avtor, 10-12-2018

а я хочу, щоб не потім, , а вже і зараз система була правильною . як в демкраїнах). і не лише для себе, я про житті така з- прагну до справедливості). оскільки писанина одне з моїх хобі і мене теж торкнулася ця проблема, того й озвучую, того й критикую маю право). і не хочу посмертно, справедливості і рівних прав з кумами хочу вже).

ясно,що я сама не зміню систему. але всім відомо, що снігова лавина починається з маленької сніжки. чи кількох сніжок. я свою вже кинула :)

© Яна Устимко, 10-12-2018

Авторів багато. І кожен з них впевнений у своїй винятковості та геніальності. А видавці не можуть друкувати абсолютно всіх. Спрацьовує такий собі природний відбір. Як в цілому у житті.
Я не виправдовую видавців, але вони бізнесмени і не працюватимуть собі в мінус. Тому більшість з них воліє йти протореним шляхом - видавати вже відоме та розкручене. Видання невідомого автора - це завжди ризик. Раптом його книгу ніхто не купить... Отож бо. Повертаємось до
головного. Автор має дбати лише про якість своїх творів. За бесцелером рано чи пізно вишикується черга видавців. Такий автор не має жодних підстав непокоїтись:)
І не потрібно так перейматися тими кумами та полюбовницями. Якщо їхні твори - відвертий шлак, то хто з читачів згадає про них за кілька років? Чи десятиліть? Повірте, у всесіті все влаштовано дуже мудро. Хороший автор все одно знайде своє визнання, навіть якщо воно буде посмертним:)
Думаю, тут вже немає про що дискутувати. Кожен лишається при своїй думці. Цікава Ви жінка, Яно. Справдній Дон Кіхот у сукні) Раптом що, без образ. Я кажу все це не для того, щоб Вас принизити. А щоб направити Вашу енергію в правильне русло:)

© Avtor, 08-12-2018

ага, по-вашому, то кумову можна і графомань друкувати, а з вулиці лише бестселери)).
гарна ж у нас ( і у Вашому понятті) справедливість і демократія)). власне про що я кажу весь той час. але тішуся, що Ви нарешті чітко сформулювали своє істинне ставлення до реалій в книгодруку і що воно на боці системи))
справді не варто думати, що лайки на фб - це показник якості творів. цілковито погоджуюся. особисто я ніколи такому не довіряю лай, тим більше, що у мене їх не так і багато, як Ви собі уявляєте. адже я відсіюю френдів, а дописи мої закриті, лише для них). особисто я довіряю критиці конструктиву,. а це для своїх творів я знаю як організувати. так, щоб не було упередженості ні в негативний ні в позитивний бік). тож можу дозволити собі таку розкіш, як насолоджуватися правдою. приємною чи не дуже).

на жаль, не маю я знайомих з тусні. редактор - це ще не тусня, тусня - це коли редактор -кум або кумпель видавця))).
але якби я шукала протекції давно б знайшла. довелося б прогинатися. але хочеться по-людськи. не можу я переступити через певні речі і прогнутися аж так).
навіть, якби скористаласчя протекцією, все одно б не мовчала.. протекція це не вихід. це гвинтик системи. та я хочу справедливості не лише для себе. хочеться щоб і "він" і "вона" могли в будь-який момент звернутися у видавництво з якісними творами, і їх не футбольнули, не брехали, що черга на 2 роки вперед. або що "твої твори сирі( недопрацьовані, погані, не в концепції, і т. д.) щоб кожен автор з вулиці був впевненим, що якщо його твір гідний, то його, той твір, не оббрешуть задля відмазки, а візьмуть в друк. а не кумову графомань, лише тому що той кум а автор з вулиці ніхто. або ж з 2-х рівнозначних творів не робитимуть весь час пріорітетним кумовий, лише тому, що то кум.
автор творить.. процес творчості – це задоволення для себе, так. але продукт творчості - це вже не лише для себе. а для читача. тому нормальним є прагнення автора дійти до читача, до масового читача. тому авториі хочуть бути надрукованими, бо як ще інакше нині дійти? в неті не всі сидять, безкоштовні електронні книжки мало хто читає. тому не варто засуджувати нормальне бажання автора. і обламувати крила авторам, ідсилаючи їх до святого Ніґди. якщо автор поганий, краще сказати правду. так само якщо автор добрий, теж варто казати правду. і брати його твори в друк. без огляду на персону , кум це чи чужий. оце і буде справедливим для всіх. і література від цього тільки виграє, а не засмітиться непотребом.
всі ці мої коменти не ярославнин плач і не проханя подачки. мої коменти з- це іноформація. люди ходчть по нету, читають. нехай читають, думають, аналізують. адже зомбування і нав’язування псевдоправди і псевдоцінностей – н лише прерогатива ТБ, але й нету. хтось просвітити таких мусить)
отже, поговорили, подискутували). і Вам всього найкращого навзаєм :)

© Яна Устимко, 08-12-2018

А Ви не розписуйтесь за інших, бо в декого поневіряння значно довші за Ваші, але вони не втрачають надію. Головне, чим має перейматися автор - якістю власних творів. Бо в нашому недосконалому світі кума до друку візьмуть за домовленістю, а автора із вулиці лише тоді, коли він приніс БЕЗДОГАННИЙ ТВІР. Якість твору, на щастя, не вимірюється кількістю лайків у фейсбуці, як здається деяким деяким бідолагам:)
Щодо авторів з вулиці, то, в моєму розумінні, це зовсім новачки, зелені салаги, які ще ніде не засвітилися і нічого не навчилися. Яка ймовірність, що серед них є геній? Один до тисячі:) Іншим треба працювати. А то й багато)
Ось Вас, для прикладу, я б не назвав автором з вулиці. Ви вже наробили собі певне творче портфоліо. Десь друкувалися, десь номінувалися. І знайомих маєте у літтусівці, раз такі обізнані щодо друку колєжанок. А раптом хтось із літераторів порекомендує Вас якомусь видавцю? Тоді це буде чистої води протекціонізм, проти якого Ви так боретесь. Але я певен, що в такому разі Ви точно відмовитесь від друку, бо то ж не зовсім чесно:) А вболівання за тих, хто справді з вулиці - це більш ніж похвально. Моє шанування:(

© Avtor, 08-12-2018

якби я працювала в розвідці, мене б надрукували всі видавництва одночасно)). ще й би дякували), що лише друкуюся в них))

різниця є. бо ми дискутуємо не про конкурси. а про пряму співпрацю автор -видавець. без посередників. ну і корму за 25,( тепер Смолоскип підняв трохи вікову планку, але дискримінація все ще є), не мають шансів видатися на ґрантові гроші, а отже заявити про себе широкому загалу читачів.

не знаю, як інші, а я надсилала у всі дитячі. доросле взагалі не пробую. більшість з них друкує лише за кошт автора, лише більші і великі з власний. але от найбільші взагалі не відповіли. хоч я не раз туди писала. одне з великих ніби і взяло , але потім відмовило, бо надрукувало подружку. як мені потім по-секрету сказала один редакторка, з якою я випадково познайомилася на форумі, повну фігню. ще одне взяло і сказало почекати, і хвалило твори. а потім ні гу-гу. але знаю, що там ліміт на вірші, і той ліміт заповнюють свої. третє взяло. але потім відмовило, бо виявляється в них планований прибуток виходить малим. бо ілюстрації дит. книжки дорогі. а є ще й такі, які взяли б, якби автор оплатив ілюстрації. але це половина вартості всіх витрат. навіть не враховуючи редакторські і коректорські роботи. могла б продовжити, а сенс. просто хочу сказати, що не кажіть того, чого не знаєте про мої поневіряння дорогою до друку))



© анонім (91.124.20.—), 08-12-2018

А Ви часом не в розвідці працюєте? Боюся називати імена, бо, здається, у Вас є компромат на кожного автора, як вітчизняного, так і зарубіжного. Чи нє? А Ви можете назвати автора (тільки чесно), який відсилав листи з рукописами в усі без виключення (а то сотня з лишком) українських видавництв? Навряд) Кожен пошле своє в одне-два-три, а далі говорить про тенденцію, яку навіть не встиг перевірити:)
Та й автори у нас чомусь не звикли напряму, до видавця. Скажете, ні? Полюбляють шукати обхідні шляхи. Хто конкурс, хто кума чи свата. А хто один і той самий твір десятками років тицяє в усі без розбору видавництва, а краще б його вичитав або переписав:) То ж не можна в усьому звинувачувати одних видавців. До них щороку приходять тонни макулатури. І не кожен з них розгрібатиме той мотлох, вишукуючи серед них перли. Їм простіше звернути увагу на автора, якого порекомендували. Або твори якого прочитали в інеті. Хіба ні? Тому я кажу, що автор має використовувати всі можливості. Той, хто так чинить, часто виграє в порівнянні з талановитішим, але не надто поворотким. Котрий не хоче перенапружуватись, бовважає, що хтось щось йому винен.
І на останок: Яка різниця, як надрукувалася Галич? Вона крута. І цим все сказано:)

© Avtor, 07-12-2018

а, і в У. галич є не 2, а 3 книжки. першою була видана через конкурс, Смолоскип. там вікові обмеження. тоді бути ,здається до 25 років. це не рахується. ми ж дискутували про систему співпраці "автор звидавець" без посередників.)

© Яна Устимко, 07-12-2018

до речі. для тих, хто слідкує за дискусією, скину цікаву блогову статтю фахової письменниці. і про нашу тему дискусії там теж трохи є http://pahutyak.com/%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8/?fbclid=IwAR22WysdXP09OL_tg4f4z-vAsDNXwtagtu_7RNYMFTSCk73XlipJOp4kmlY

© Яна Устимко, 07-12-2018

це була я, розлогінило)

© Яна Устимко, 07-12-2018

один автор систему не зламає. самі кажете, що авторка надрукувалася. і що, своєю наполегливістю і друком зламала систему?))

хочете сказати, що я лінива до творчості?)) ну не знаю. якщо 21 пісня , 1 віршована сатирична вистава на 30-40 хвилин, 2 віршовані сценарії вертепів на 40-50 хвилин, і кілька віршів за місяць це мало, тоді я справді лінива і за Вашими ж словами, тільки те й роблю, що плачуся і строчу коменти))

© анонім (91.124.20.—), 07-12-2018

ваша фраза " за той час працьовитий написав би". ну так. ремісник написав би. але творчість -з це не ремісництво. чи Ви сприймаєте творчість як ремісництво? я ні.

щодо Галич, то Ви ж не кажете, яким чином вона достукалася до видавця. а дарма, скажіть вже. правду. іякщот їй вдалося з такими "трудами" надрукуватися,, які не пишуть модним наративом віршів-простирадел,і яакі не мають колег, з якими пишуть поетичні діалоги і які за них можуть замовити словечко). якби вона жила за кордоном, або ж у нас була здорова система авторз-видавець, то її давно вже б видали і без колег і діалогів.
кажете, що повно знаєте майстерних авторів " з вулиці" , які простукали до видавців без блатів і конкурсів протеже інших авторів чи редакторів, проплат рецензій на свої твори, як це зараз почали практикувати деякі видавці? отак просто постукали і ї отак легко і просто взяли в друк?не вірю, що такі є. імена щасливців- в студію)

© Яна Устимко, 07-12-2018

Яно, наша з Вами розмова нагадує теревені сліпого із глухим. Але то, як казав мій кумпель, труднощі перекладу:)
Соррі, якщо не хочете переходити на особистості, говоритимемо про українського середньостатистичного автора. Якщо той автор не геній, а таких ні з ким не сплутаєш, то, аби чогось досягти, він муситиме багато вкалувати. А ще він має зрозуміти, що книговидання йому нічого не винно. Його ж, автора, ніхто не змушує писати. Це його мрія, він сам має за неї боротися. Тут, пам'ятається, йшлося про ламання неідеальної системи. Але її ламають не криками: "Пробі, світ такий несправедливий"! А власним прикладом. Чому б тому умовному автору не довести, що працелюбністю та наполегливістю можна досягти будь-чого. Іншим же вдається? На той перерахований Вами десяток авторів у мене знайдеться не меньше тих, хто досягли того, що умовний автор називає неможливим. Не повірите, але більшість із них гаківчани:) Візьмемо, для прикладу, згадану Вами Галич. Геніальна поетеса. Має вже дві книги. Чомусь одні працюють і в них зрештою все виходить, а інші воліють знаходити для того, що зветься банальною лінню інші визначення. Поки що видавничий бізнес не настільки розвинений, щоб видавці їздили по хатах, вишукуючи геніїв, які лежать на печі або застрягли у різних там фейсбуках.
Умовний автор любить розводитись про сватів, братів та бабло. Це теж шлях в літературу. Ніхто не заперечує. Але якщо він воліє досягти чогось саме працею, а не різного роду витрибеньками, то треба працювати. Тут без варіантів. Зняти з голови корону, аби не тиснула на мозок, відганяючи цікаві ідеї, вигнати у болоту жабу, яка без упину вертить головою, роздивляючись, хто там що видав. Не переоцінювати себе та не недооцінювати інших. А засукати рукава.
Перед тим, як волати: "карауль!" умовному автору потрібно розібратися, а для чого він пише, чого саме хоче? Слави, грошей, визнання. Чи щоб його просто читали? То це можна організувати і без книги. Мережа велика - вона вмістить твори усіх без визначення авторів. Умовний автор має знати, що видавши книгу, змушений буде її рекламувати. Але він проти, бо хоче лише писати. То нащо йому зайва морока?
А ще той умовний автор повинен розуміти, що визнання може прийти лише через 10 або 30 років. Або посмертно. А може, взагалі, оминути його увагою. Якщо він на це готовий, якщо переймається лише якістю власних творів, не чекаючи регалій, то він справжній автор. Все інше фальш.
Ви кажете, що ситий не зрозуміє голодного. Дозволю собі перефразувати цей вислів: працьовитий ніколи не зрозуміє лінивого. За час, що умовний автор витрачає на дискусію про недосконалість творів умовний автор міг би написати не один твір і відіслати його не в один десяток видавництв:)

© Avtor, 07-12-2018

Яно, у вас є талалнт, яку б рецензію не написав Татчин до вашого наступного вірша.
А те, що ви на особистості (опонента) не переходите - це лише тому, що не дозволяєте собі цього, а не тому, что не тягне. На себе і визнаних вами критиків перехід відбувся дуже швидко :)
Але ми всі такі - люди егоїсти, і люблять давати поради та оцінювати дії інших. І повністю в дусі визнання цієї вади у себе самої я закінчую: Пишіть натхненно і, може, у пригоді станеться зменшення очікувань від інших, системи, і від себе.

:D

© Валерія, 07-12-2018

Валеріє, звісно. коджен автоор має сильні і слабкі вірші. і навіть при відборі до збірки коли вибрав найнраще, сереж найкращого теж є найнай і не найнай). це нормально. але і не варто судити вірші тих чиї просіювалися черtз сито спражньої фахової критики. ви ж не фахівець, то може ті вірші лише на ваш смак такі собі. в маргінальних збірках теж різне за якістю буває. сильне і графомань. але знову ж таки, а судді хто. от я довіряю смаку і фаховості Сергія Осоки, який критикував чи хвалив мої вірші Серогія Татчина, Костя Москальця, Василя Герасим"яю І Василя Голобородька, який у мене на фб в друзях і читає мої вірші., ГанниОсадко, Наталки Дьомової, Світлани Ілініч та інших. тобто я не покладаюся на смаки чи фаховіть, скажімо когось з прозаїків, як пишуть прозу, але у віршах не тямлять. і вважаю, що лише сильні автори з витонченим поетичним чуттям можу бути критиками від поезії.

© Яна Устимко, 07-12-2018

Авторе, щодо системи у книговиданні і укрсучліті, що там, як і в нашій системи в цілому -- Ви ж повторюєте мої ж слова.
але мені дивно, що Ви не зрозуміли, або не схотіли зрозуміти те, що я намагалася сказати в коментарях, а цинічно перекрутили мої слова і навішали ярликів. хоча чого я дивуюся, я ж не знаю, хто Ви. може ви і є видавець чи автор, з тих, своїх). чого такі висновки? того, що коли я ділюся своїми думками не лише з однодумцями, але й з не заанґажовнаими людьми і навіть такими які від літературного процесу далекі, всі зі мою погоджуюся. всі кажуть,що цке ненормальна система, коли автора не пускакють черз його "вуличність і нетусовочніть", а не через якість творів. хоче серед них теж є такі, які кажуть, плюнь, змирися, заплати і видай своє. ключові слова тут "плюнь і змирися". а я от така, що не хочу миритися з несправедлbвістю. тому ще раз повторю, мені дивно, що мої слова Ви потрактували як плачі Ярославни, а не бунт).

в нашій дискусії не має значення сильна я чи слабка, і вже точно не важить Ваша думка про те, якою я є. адже предметом обговорення є не я і не Ваша думка про мене, а система книговидання, чи не так?). зауважте, я не кажу моя думка про Вас, бо я дотримуюся культури дискусії і не сходжу з предмету обговорення на особистості).
але, вже до слова, раз згадали про слабкість: до Вашого відома, власне слабі люди коряться і прогинаються під систему. а сильні повстають і вимагають сираведливості. чи не так?

тому не треба вішати ярликів. не треба тролити, тут дорослі читачі, розберуться, хто про що і навіщо). і як має бути гідно.

нижче Ви спитали, про невідомі імена, гідні друку. що ж, назву. проза: Наталя Хамоуда - має книжки, але з а власний кошт жодне видавець " не помітив" її стуку у двері видавництв, хоч я б назвала її мега наполегливлю. Зоряна Зінь, Олексій Ганзенко, от навіть на ГАКу є Інра Урум ( псевдо), в нього чудова стилістика, а хто його вже видав і не через конкурс? та ніхто. а скільки ще їх є. зразу всіх і не пригадаю.
тепер вірші, поезія: Галина Гнатюк, Світлана Луцкова, Світлана Ілініч, Лана Перлулайнен, - всі книжки за власний кошт, а пишуть чудово, Інна Ковальчук Люба Бенедишин, Софія Кримовська, Наталка Свойкіна --те саме,. і т. д. це ще не весь список. навіть Уляна Галич яка пише незгірш розкрученого Жадана через своі то за протекцією, хоч в мережі вже давно ї вірші популярні. ( до руч,І вона мене забанила на фб за те, що я публічно порівнюючи ї вірші з Жадановими, мала необережність сказати, що її вірші сильніші.людина настільки пригнічена системою, що боїться сполохати власне щастя друку. і це не смішно, це сумно.

ще раз хочу спростувати ваш заклик стукати і надсилати. думаєте я не надсилала: та по стоп"ятсот разів. як і інші автори, такі як я , з вулиці. а толку. більшість видавництв навіть на листи не відповіли. вони їх навіть не читали. та і не я одна така. нас, повторю,десятки таких, якщо не сотні.

але справді, нема сенсу далі дискутувати. кожен з нас залишиввся при своїй думці, а дехто ще й при досвіді, якого не спростує жодна відмазка. як то кажуть ситий голодного не розуміє.

© Яна Устимко, 07-12-2018

А мені здається, автор має бути геніальним, щоби читачеві ЙОГО одного ціла збірка сторінок на 100 була цікавою "від корки до корки".
От у мене є збірки Забужко. І при всьому її таланті (як на мій смак), цю збірку я відкриваю набагато рідше за тоненьку антологію Львівських поеток "Ми і Вона" 2005р. Слід збирати авторів, шукати спільні теми. Готувати якісні видання як "Улюблені вірші про кохання" з двома примірниками - жіночим і чоловічим.
Тоді буде попит на якісну поезію, він і пропозицію продиктує. Глядиш, та чи інша кума ще на Ірпінські семінари Смолоскипу чкурне з горя :)

© Валерія, 07-12-2018

Головне з того, що я бачу у Ваших коментарях, то це величезну образу на систему. Ніхто й не каже, що вона ідеальна і справедливо. А хіба так лише в літературі? Подивіться на інші галузі. Там те саме. Як казав колишній очільник нашої держави: маємо, що маємо. То до чого ця боротьба з вітряками? Вона вкрай непродуктивна і з неї жодної користі. Через негатив Ви не помічаєте позитивних моментів. Книжковий ринок в Україні розвивається. Тому кожен автор має шанс бути виданим. Головне - працювати. І стукати, іноді навіть лобом ( а ніхто не обіцяв, що буде легко) у потрібні Вам двері. Колись вони відчиняться. Іноді того "колись" доводиться чекати багато років. Якщо готові працювати, чекати і шукати можливості творчої реалізації (не влаштовуючи після кожного програшу істерику:ай-я-яй, все проплачено), то колись врешті зірвете свій джек-пот. А якщо Ви не готові до забігу на довгі дистанції без жодних гарантій, то Ви слабке звено. І, ради Бога, не зазирайте у чужі вікна. У кожного свій шлях як у житті, так і в літературі:)
Мене дуже смішить те, що Ви з якогось дива вирішили, що закордоном видають лише якісну літературу. Там теж вистачає і протекціонізму, і невизнаних геніїв і виданого гімна.
Я все це кажу, бо раніше вважав Вас сильною особистістю. Тому мене дуже дивують ці плачі Ярославни. Відмовили Вам у кількох видавництвах і що? В Україні їх, на даний час, не одна сотня. Грюкайте, стукайте в усі. Подавайтеся, відсилайтеся, нагадуйте про себе. Щодня робіть щось для свого успіху. Він досягається тільки так, потом і збитими колінками:) А оці диванні війни, заклики і викрики - шлях не до розвитку, а буксування на одному місці) Отак то, малята:)

© Avtor, 06-12-2018

відбиваєте. неправдою. я вже писала нижче, що це гасло вигадали видавці (і розкручені автори, щоб позбутися конкурентів,) як відмазку. якщо автору який усвідомлює і знає якість своїх творів таке казати, то це ображає не стільки його творчість, як громадянина. бо це гасло кричить: ти лох, ми тебе,лоха розведемо, потролимо, тобі ж лоху, систему не подолати. ми чорне назвемо білим, а біле чорним. ми тебе дурнем виставимо. і все буде по-нашому. це гасло таке саме, як гасло влади щодо громадян і означає: на мітинги не ходіть, не кричіть і не качайте своїх законних прав, а мовчіть і працюйте. а хто так робить, той непрофесіонал і неуспішний. це типове політтехнологічне гасло.
повторюючи недоречно і необдумано це гасло, ви уподоблюєтеся їм. якщо хочете, щоб вас поважали, не робіть цього. інакше ваші слова сприйматимуть, як нахабний тролінг.


спочатку Ви писали про злість). а коли я написала що це образа, пишете про образу). ну гаразд,, і то вже добре)). ні, я не ображена. я обурена. . бо на зорі знайомства з укрсучлітом , наївна, думала, що все так легко - лише створити якісний твір. а виявилося, що аби бути надрукованим,, якість - це останнє, що вирішує .але я вже не ображаюся. лише обурююся системою. звісно, я можу піти до длядька чи мецената і попросити грошей на друк. і надрукують, не сумнівайтеся. або стоп"ятдесят разів надсилати на коронацію, за теорією ймовірності випаде шасливе число)), але мене таке не втішить. бо я пишу не заради друку як такого. я пишу і для задоволення, і для того, щоб читачам слово приносило естетичне задоволення. ія вже давно поставила хрест на тому, що коли небудь матиму повноцінну збірку віршів - хоча б дитячих. про дорослі навіть не мрію. але я люблю справедливість і нормальний здоровий стан речей. а не той, який намагаються прищепити молодим. і переконати їх що те, що твориться зараз у видавничій кухні і виявлення і просування молодих талантів( чи немолодих) --це норма бо не норма це, а збочення.
творчі люди - мрійники, романтики, лірики, вони літають на крилах. і чого це оце от збочення, яке нам наа"язали прагматики від бізнес, має обтинати крила творчим людям? особливо тим, які творять справжню літературу. адже механізм однаковий для всіх. чому вони мають лізти зі шкіри, лиш би про себе заявити. в нормальних державах є спеціальні програми при спілках чи видавничі. всюди в європі, окрім нашої псевдоєвропейської України. чому Ґалімар може розглянути і без блатів взяти в друк невідоме ім"я, а всл чи абаба ні? Чому Юркі Вайнонен, коли був головою спілки . а наша спілка лише своїх членів, міг відзвітувати за 10 нових імен щороку івидати стартові збірки чи книжки? чому вони не розкручують автор а далі, а пускають у вільне плавання, мовляв,ми вивели твою творчіть " на люди", а тепер підтримуй свій імідж сам, якісними творами надалі, а не гастролями. з тим самим 5 років поспіль. а наші вибирають одне ім"я на "п"ятирічку" і юзають його для прибутків, поки не виюзають все, що модна виюзати від промоції. а тоді кажуть, що автор вичерпав себе. і не дивно. бо він замість сидіти і писати, вдосконалюватися і рости, гастролями займався. "гастролі" , тобто мали б проводити менеджери, працівники віддділів промоції, тобто продажі вони мають пильнувати, а не автор. чи видавці тепер доплачують авторам за посаду промотера?)

ви мені тут про конкурси говорите. як панацею для невідомих авторів. думаєте там конкурсів нема? є. ще й більше, ні ж в нас. але конкурси - це не те, що має виявляти нові імена. гідні друку імена не повинні поневірятися, розчаровуватися в корумпованих і непрозорих конкурсах чи конкурсах-лотереях. автор має спродукувати якісний твір. і надіслати чи занести до видавця. а лише це його обов"язок перед літературою. не більше. а решта - справа видавців.

так працюють нормальні видавничі системи в нормальних демократичних дерджвах. звісно, книжковий - теж бізнес. але попри бізнес не рповинна страждати література. а напваки, має розвиватися і множитися якісними творами. і лише здорова система може забезпечити, що література не страждатиме від бізнесу. оскільки автори повинні бути ланкою літератури, працювати на цю ланку, то і служити мають в першу чергу їй, а вже дотично і бізнесу. а не навпаки.

так я теж авторка " з вулиці". тож не буду віднікуватися, що не мене це не стосується і я не зацікавлена в друці, бо це було б неправдою. я теж мрію про повноцінну збірку. але мене обурює не факт ігнору моїх "вуличних" творів, а система в цілому. бо не одна я така. нас сотні таких авторів. ну і не знаю, як хто, а я, коли щось редагую, то самокритика у мене на найжорсткішому рівні. і я завжди "приміряю" свій твір в першу чергу не до смаків мас, а до вимог і смаків літератури. міряю і ріжу, міряю і шліфую, міряю і, якщо треба чикрижу. і часто питаю думки в сильних авторів, сильніших від мене. і звіряю своє чуття з їхніми заувагами. бо головне у творчості не амбіції, а творчість, продукт творчості. ніякі амбіції і снобство, ніяка слава і розкрутка, ніякі лестощі і нагороди, жодні гонорари не зрівняється з радістю усвідомлення високої якості втору, яку ти створив,
а з радістю його причетності до літератури і поготів. це для мене найважливіше.
але кожен автор прагне бути прочитаним. якщо автор вважає, що " дозрів" до певного рівня майстерності, то хочеться поділитися цією радістю з читачами, щоб читачі теж про це нього дізналися і почитали. і якщо їхні слова теж будуть - о, це клас. а як виявити свою творчість для широкого загалу читачів, як не через друк? не ісі по інтернетах сидять, і не всі, хто сидить, читають твори. біагато людей хочуть друковане читати.
і от автор, що дозрів, творчість якого оцінили фахівці, і благословили на читацьку авдиторію, хоче йти до читача. він починає робити рухи. і тут же ж набирає собі ґулі об гнилу систему. а той розбиває голову. як гадаєте, це нормально?

а тепер самі судіть, про кого і що я дбаю і чи моє обурення системою хибне.
можете навіть не озвучувати своїх думок письмово. але зробіть висновки для себе.

© Яна Устимко, 06-12-2018

Хіба я відбиваю у когось охоту писати? Здається, навпаки заохочую.
Бо не все міряється баблом. Не все!
Якщо вже сказали А, то чому б не перейти до Б? Я б із задоволенням почитав список талановитих авторів, яких не хочуть друкувати, бо вони не брати і не свати:) І такий же список не дуже здібних, але родовитих і грошовитих писак. Думаю, інші б теж на нього зиркнули:)
Якщо Ви пишите все це не тому, що ображені, бо когось не друкують, а так ревно турбуєтесь про якість української літератури, за талановиту молодь, то я скидаю перед Вами капелюха:) Це вартий захоплення альтруїзм)))

© Avtor, 05-12-2018

так, кулаки, Ви ж самі написали "стиснути зуби і битися". слово "кулак" - похідне від битися). чи Вам більше подобаються мітли?))

поганий танцівник у Вашому розумінні це хто? хто погано пише? чи той, хто не володіє мистецтвом промітання доріжок до "серця" видавця?) якщо перше, то судити про те, хто як пише, має. право той, хто в цьому тямить: це або фаховий критик, яких у нас нема, або майстерний, а бажано майстерніший за автора творчості якого дають оцінку, автор. і щоб така людина була ще й нелукавою в оцінках..бо нині хто оцінює і відбирає? --редактори чи "фахівці" які "співають" так, як їм заманеться чи як дмухне віітер з носа видавця. . от якби в Україні була публічна фахова критика, як колись, до капіталізації галузі, видавці б кумів не змогли взяти без огляду на прибутки. бо люди б теж читали критичні статті. і не купували б лайна. а так - критики нема, промоціія працює на кишеню, а не на літературу, а видавцям байдуже,яким чином прибутки отримувати -- оце і є нінішня система. вони ж біснесмени у першу чергу. при чому бізнесмени нашої вивихнутої системи цінностей. коли можна з будь-кого надоїти, навіщо доїти чужого, якщо є свій: і сам заробиш і своєму автору даш, якщо не гонорарчик,
то презентик у вигляді друкованої книжки, а якщо пощастить і шматок слави. свій до свого про своє.
і все б нічого, але горе-оцінювачі авторів, які пишуть якісно, але чужі, тобто з вулиці, називають поганими танцюристами. бо якесь вправдання свої вчинкам мусять на публіку представити.
але якщо Ви не видавець,не повторюйте , будь ласка, цієї заїждженої і упердженої фрази - вона теж з арсеналу видавців, які відмовляють гідним друку авторам з вулиці. це несправедливо і неправда, а якщо ви видавець, то краще вже кажіть, як всл, що у видавництвах черга на 2 роки вперед). тоді хоч охоту писати в нормальних авторів не відіб"єте

© Яна Устимко, 05-12-2018

Кулаки? А я думав, що досить розумної, набитої креативними ідеями голови.
Знову Ви про бабло. Воно ще нікому не завадило. Але декому вдається і без нього. Може, справа в чомусь іншому. Поганому танцівнику, як відомо... Ну, Ви розумієте:)

© Avtor, 05-12-2018

ну так. ну так, кулаки нині для українського автора головне). ще про бабло забули згадати, без нього теж ніяк). хоч вірш не про те, чи може автор пробитися правдами і неправдами. . ясно що може. мова про правди. а не про неправди. і мова не про винятки чи одиниці, а про тернденцію як спосіб існування і формування укрсучліту,



хлопець співає, кажете? автори теж співати вміють). якби ж це помагало)

а добротні тексти є. повно. наіть в неті - ичтай, скільки захочеш. і читають. і хвалять. і навіть редактори. і деколи й видавці. тільки от з видавців як для друку їх чогось ніхто не помічає. вперто і системно)

© Яна Устимко, 05-12-2018

А, взагалі, краще авторам не сидіти на одному місці, жаліючись на несправедливість долі та не чекати, коли з'явиться грошовитий кум-сват, а писати, намагаючись пробити ту стіну не панібратством, а хорошими текстами. Не скиглити, а "стиснути зуби та битися", - як співає один хлопчина з пишним чубом. Доля не обділить своєю увагою того, хто дійсно на це заслуговує:)

© Avtor, 05-12-2018

Тобто, Ви пишите погану поезію і я коментую її, бо неперебірливий) Буду знати:)
Що ж до тих подорожей, то хіба б Ви не їздили, якби Вас видали і чемно попросили кудись поїхати ( бо в контракті промо-тури ніколи не прописуються)?
Що ж до плачевного стану літератури, то про яких тут літературознавцій йдеться? Не смішіть. Немає у нас спеців з цієї галузі. То звичайні невдахи, яких не хочуть друкувати. Тому все і плачевно, бо їх же, геніїв, не видають:)

© Avtor, 05-12-2018

ну я не в курсі, Ваших смаків)). хоч , судячи з рец під поезією, сумніваюся у їхній перебірливості в жанрі поезії)).ну хіба все це на позір).

якщо говорити в окресі нашої дискусії, то про всеїдність в загальному. ясно, що серед веїдної маси є й гурмани, але це не тенденція, на жаль. я і, на жаль це не моя думка, це думка фахових письменників, редакторів, яким щодня доводиться редагувати різні тексти і які самі видаються. публічно вони про це не говорять, а от в кулуарах ...)). хоч дехто таки пише публічні статуси на фб, чи у блогах щодо нинішнього стану літератури, укрсучліту, і книжкового ринку. тож америку відкрила не я))

знаю, що гаківчани їздять. але почитали б ви їхні відгуки про ту їзду, то не були б таким категоричним)) .не всі співають дифірамби на камеру)).ну і ніхто публічно не питає їх, чи вони хочуть. їздять, бо мусять відпрацьовувати умови договорів - письмових чи усних, ніхто не хоче втратити канали друку, які можуть закритися ( або й не відкривати взагалі), якщо автор відмовиться поїхати. хоч не заперечую, може дехто і любить кататися і тратити гроші, (яких в автора певно повні кишені за рахунок щедрих гонорарів за бестселери) поки нема сім"ї, або половинка все це спонсорує і утримує родину)/ до речі

© Яна Устимко, 05-12-2018

Та не всеядний читач, не всеядний. Не вигадуйте. Особисто я дуже перебірливий. Якщо купують, значить не таке воно й погане. Що ж до тих промотурів чи літературних чосів, то в них, якщо не помиляюся, і гаківчани наші їздять. То в такої невисокої про них думки?

© Avtor, 05-12-2018

от власне, продати. не все якісне продається, і не все те, що продається - якісне. нині при належній промоції можна дідька лисого продати). народ всеїдний хаває ореоли, іміджі, статуси, а не твори). тому навіщо видавцеві заморочуватися з чужаками, коли і свій прибутки приносить. та ще й їх шоуменом чи шоувуменкою підпрацьовує -- за свій кошт їздить з гастролями ненькою і абехздурно для видавця власну нетлінку) допромотовує і продає те, що видавець не зміг або не схотів допромотувати і продати: з

© Яна Устимко, 05-12-2018

Але ж читач теж не дурний. А видавцю доведеться не лише видати кума, а ще й продати його нетлінки:)

© Avtor, 05-12-2018

я кажу про тенденцію, а не винятки)
ну і , якщо є 2 рівнозначних за якістю автори: один кум, а інший з вулиці.як гадаєте, кого видадуть?і кого будуть видавати далі і далі? так отож.

© Яна Устимко, 05-12-2018

Та хіба ж у нас видають лише бездарне? Ні! А закордоном лише талановите? Не смішіть. Видають всяке))) І тут, і там. Таке наше життя-буття. Не мона судити так категорично. Видався, отже з кимось або під когось. Раптом хтось із вже виданих авторів на Вас образиться?

© Avtor, 05-12-2018

там теж частково лотерея так, але не настільки , як у нас. якби було інакше, то в і масової еміграції звідси на захід не було б. якщо людина працьовита і фахівець у своїй сфері діяльності, то там, на заході її оцінять гідно. на відміну від України. у нас не цінують фахівців. як кажуть сусіди, "в упор" не бачать. а потім плачуть,

щодо літератури. за кордоном інша система. тому автори працюють з агентами.крім того, там є критики які просіюють якісне і відкидають неякісне. чула, від місцевих,, що і Ровлінг, і Кінг в оригіналі не є вершиною майстерності. ми ж тут читаємо переклади, які в багато чому від майстерності перекладача залежать. попри цікаві сюжети є ще й стилістика. у нас на це мало звертають увагу а там звертають. може тому спочатку їм не вдалося пробитися. може попрацювали над цим а тоді знову вислали, у нас нема критики, яка б відсіювала зерна від полови, зате є протекціонізм, замовні книжки, як оплачують самі автори або меценати, є розкручені імена, що і так при носять прибутки. тобто 2 різні підходи, 2 різні системи. хот там теж розкручені імена грішать не завжди якісними творами)). ну і про "молодих" і невідомих. там є щось подібгне на наші спілки писбьменників. їхнім обов"язком є відкривати нові імена. щороку. без розкрутки. просто видати гідне друку. і вони за це звітують. і за встановлений мінімум нових імен, і про витрачені кошти, які теж, як і в нас частково дає держава. а в нас нема такого тому кошти спілки йдуть в кишеню керівникам або ж на видання їхньої нетлінки).

© Яна Устимко, 05-12-2018

Як розібратися, люба Яно, то все наше життя - суцільна лотерея. Чи не забули Ви, скільки відмов отримав свого часу той самий Кінг або Джоан Роулінг? А вони живуть у цивілізованих країнах із гарним книжковим ринком:)

© Avtor, 04-12-2018

потрохи? талановиті мають подякувати за кістку? дякую, але ні, мене таке не влаштовує. це кумів-любихдрузів нехай друкувати потрохи . а талановитих і вправних мають друкувати побагато. я так вважаю. бо так є у нормальних європейських державах, де цінується література, а не бабло і протекціонізм.
короновані? ггг. а ви знаєте, скільки разів оті короновані надсилали, щоб виграти в лотерею? ні? так отож. і це теж не європа. це, перепрошую, дупа.

© Яна Устимко, 04-12-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4393489360809 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …