Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2545
Творів: 46140
Рецензій: 90202

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: ПРО КОНКУРС, автор: Олександр Добрий)

© Вікторія Т., 14-11-2018
Пане Олександре, якщо полишити гоголівські «шир природи, політ метафор, пафос історії» та ін., а сконцентруватись на його образах, назвіть, будь ласка, гоголівсьский образ свідомого мислячого українця, який би жив не самими емоціями (романтичними, героїіними чи комічними).

Підсвідомий -- був, я згідна. :)
Дякую вам також.
З повагою, Вікторія

© Вікторія Т., 17-11-2018

Ну, власне кажучи, предмет нашої дискусії практично вичерпано і Ви мене в дечому переконали. Або змусили замислитися. Чи подивитися іншими очима. Дякую за це. Хоча упруся й скажу, що український дух в Гоголя був. Підсвідомий, можливо, але був. Може він його й не хотів, а він все одно пер із нього - а як інакше? Стосовно конкурсу - хтозна, ні в кого ж не спитаєш, хотів - не хотів, чи міг або не міг "під Гоголя". Ось організатори скажуть своє слово. Можливо, навіть буде ще весняний, інший якийсь - поживем - побачим. Ще раз дякую за змістовний диспут:))

© Олександр Добрий, 16-11-2018

Я почала про це думати, коли ще й Вікіпедії не існувало, ще в школі (а це було давно). Коли коваль Вакула, пролетівши на чорті пів-неба, опиняється в «Петембурзі» і перетворюється на немовля або на ідіота, який «не знає, перед ким шапку зняти», сама не знаєш, куди дітись від сорому за оте відчуття меншоварттості, яким Гоголь наділяє своїх українських героїв. Все це Гоголь написав у той благословенний український період його творчості, на який ви посилаєтесь, із розмахом, пафосом і життєрадісністю. Ніхто йому нічого не «засирав».
Гоголь приїхав у Петербург за славою. Вдома залишились мати й сестри, які вірили в його геніальність. Він почав із того, що написав романтичну поему, але мав розум скупити увесь тираж і спалити його. Далі постало питання – про що писати так, щоб тебе помітили? Він зрозумів, що треба писати про те, що сам він добре знає, а столична публіка не знає майже нічого, але має до того цікавість. Крім того, треба написати це так, щоб розважити російського читача, догодити йому. Так з’явились на світ усі ці побутово-гумористичні та фольклорно-містичні оповідання із калейдоскопом яскравих характерів. Я усе це люблю, із цим виросла. Від Гоголя марно було сподіватися Шевченківського героїзму, він від природи був людиною обережною і боязкою. За це ніхто йому не може дорікнути. І обирати, як і про що писати – авторське право. Але якби він хоч не принижував українців! Бо він їх і оспівував, і принижував одночасно.
Щодо духовної кризи, яка із ним трапилась, то це трапилось не через те, що він відійшов від української тематики. З української тематики він просто «виріс», вона більше не була для нього цікавою. Питання першості Росії було для нього вирішене. Криза, як на мене, відбулася тому, що Гоголь «доріс» до глибоких філософських екзистенційних проблем – тих, над якими філософи б’ються віками, і, занадто повіривши у свою «просвітницьку» місію, намагався знайти однозначне рішення. Це йому не вдалось.
Щодо конкурсу, то автори, очевидно, зрозуміли. що немає сенсу писати «під Гоголя», тобто наслідувати його художній стиль, тому що це тільки викличе шквал насмішок. Кожний письменник належить своєму часові, Гоголь – особливо.
З повагою, Вікторія

© Вікторія Т., 16-11-2018

Так, під "поняттям" я мав на увазі саме термін. Ваш коментар такий розлогий. Відчувається, що попрацювали з Вікіпедіями:)) І суть його, як я зрозумів, - довести, що Гоголь та український дух речі несумісні. Таким чином ми відхиляємось від суті дискусії, але я все ж відповім на цей Ваш висновок (умовивід). Перша половина творчості Гоголя була, свідомо чи ні, але наскрізь просякнута українським духом - а як інакше?! А що йому в Петербурзі москалі мізки, вибачте, "засрали" - так то вже таке, не один він постраждав. Доки в Гоголя був український дух - і образність, і політ. і алегорії з метафорами й піднесення пафосне - все виходило, навіть "Ревізор" з "Мертвими душами". А коли він скінчився? Перша половина "Мертвих душ" написана з легкістю й гумором і образністю, зате друга... Памятаю зі школи Тентетнікова - ото і все. Нема там знаного всіма Гоголя, скінчився. І другий том, слід гадати, спалив усе з тієї ж причини. Тому видавати трагедію душі письменника, що зрадив своїй природі за відсутність в його творчості українського духу я б на Вашому місці, не став:)) Так, певним чином "сама ідея конкурсу була дещо надуманою" - тут я згоден. Але конкурси це дещо гра. То чому би й не погратися "в Гоголя"? Таке, в принципі, можливо. Але за умови, що знайдуться сміливці, котрі сядуть і зумисно напишуть для конкурсу "твір під Гоголя" - що в цьому поганого? Це змагання у вправності, схоже на пародіювання поетів. Біда в іншому. Організатори сказали (наприклад): "Пишемо сонети - як у Шекспіра", а учасники замість сонетів понаписували хто що схотів і як схотів. Відбувся конкурс? Де-факто - "НІ"! Всі 12 учасників подали своє, що мали на той час, обмежившись лише обсягом, а зовсім не "Гоголівським українським духом". Ось що я мав на увазі.

© анонім (213.179.252.—), 15-11-2018

Як це поняття не було? А Шевченко та інші члени Кирило-Мефодієвського товариства (яких було біля 100 чоловік), а багато інших українських істориків, дослідників, письменників? Терміну такого, можливо, не було, але поняття існувало і багато хто присвятив цій справі ціле своє життя.
Те, що ви назвали ("шир природи", "метафори", "пафос") – це художні прийоми, стильові особливості. Я визнаю велич Гоголя як художника, але під «гоголівським духом» має розумітися дещо більше. Можливо, національна ідея? А яка національна ідея у Гоголя? Яким він бачить місце українців у світі? Подивіться на його героїв. Усі вони – вічні діти, колоритні, смішні, зворушливі, оповиті містичністю, навіть героїчні, але все одно -- діти. Недаремно наша гордість --«героїчні» козаки -- падають до ніг Катерини із словами «не встанемо, мамо, хоч убий, а не встанемо». І вона говорить із ними поблажливо і зверхньо, майже насмішкувато. Українці у Гоголя – приземлені, простуваті, сентиментальні, наївні, часто хитруваті, а якщо героїчні, то у фанатизмові своєму також міри не знають. Гоголь, при всьому своєму замилуванні українцями, не бачив їх здатними до самостійного, незалежного від Росії існування. Трагізм становища України не дуже його зворушував, працював він на російського читача і не збирався вступати у конфлікт із російською цензурою чи владою.
Самому Гоголю його «Вечера» здавалися юнацьким експериментом, і він казав, що вони написані у період «молодости, во время которой не приходят на ум никакие вопросы». Як тільки йому почали приходити «вопросы», він написав «Ревізора», і «Мертві душі», і «Шинель», і «Выбранные места», і багато інших глибоких за змістом творів, які до України ніякого відношення не мають.
Ось його погляд на українську мову: «Нам, Осип Максимович, надо писать по-русски, надо стремиться к поддержке и упрочению одного, владычного языка для всех родных нам племён. Доминантой для русских, чехов, украинцев и сербов должна быть единая святыня — язык Пушкина, какою является Евангелие для всех христиан, католиков, лютеран и гернгутеров…».
Щодо гоголівського гумору, який ніхто не може відтворити, то, можливо, цьому є причина? Україна з часів Гоголя перенесла стільки горя, що до гоголівських безжурності або романтизму просто немає вороття. Та і часи зараз інші, усе стало складнішим. Народи дорослішають, як і люди. До дитячої безпосередньості, яскравості відчуттів неможливо повернутися, навіть якщо дуже хочеться, інакше, як хтось тут уже зазначав, це буде те саме «малоросійство», від якого ми намагаємось утекти.
Я думаю, що сама ідея конкурсу була дещо надуманою, тому й плоди були не ті, на які сподівались. Все ж вони були, і серед них були хороші.
З повагою, Вікторія

© Вікторія Т., 15-11-2018

Пані Вікторіє, якщо ми говоримо про "Гоголівський український дух", то як можна не говорити про «шир природи, політ метафор, пафос історії»? До того ж, Гоголь ніколи не зображував "свідомого мислячого українця" - тоді поняття такого не було. Відтак не можу назвати нічого з того, про що Ви просите:)).

© Олександр Добрий, 14-11-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.8202149868011 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …