Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

З трепетом

(Рецензія на твір: Гоголівський ярмарок-2018: Інра Урум. Кардинальне вирішення, автор: Конкурс Гоголівський ярмарок)

Саме з трепетом очікував на Ваш твір на конкурс - якось так перечував. що Ви його не пропустите. Дочекався! - правду каже Вікторія, написано вправно. А якщо читач сам час від часу прокрастинує отак, як Ваш Мишко, то навіть дуже вправно. Прокрастинація вийшла така ж реалістична - в не цілком реалістичному оточенні - як обломовщина, двісті сторінок на дивані.
Власне літаючі машини спершу видалися мені вторинними (після машини родини Візлі), але потім я второпав, що Ви перекинули догори дригом проблему доріг. Якщо гора не йде до Магомета, Магомет іде до гори. Окей тоді.
Діди хороші. Я би тільки викинув Парубія - це занадто вже пришпилює текст до тут і тепер, робить його фейлетоном, але це, звісно, право автора.
Є одненьке місце, де мені робиться млосно, а не мало би робитися з огляду на загалом гумористичний та іронічний тон твору. Асфальт порепаний, мов слоняча шкіра... - благаю, ні... Тільки не як слоняча шкіра. Або хай буде порепаний, як щось інше, або зморшкуватий, як слоняча шкіра. Уявіть собі, як страждає слон з порепаною шкірою; вона товста, до 3 см, але дуже чутлива та вразлива, бо не має потових залоз, а рани та тріщіни на ній приваблюють інфекції та комах. Тому слони дуже свідомі стану шкіри, дбають про неї, купаються в багнюці та в пилюці, аби захистити шкіру. Тому ж, гадаю, вона не так щоб буває дуже порепана. А зморшкувата - скільки завгодно. Але тепер в моїй уяві сидітиме - завдяки Вам, Інро, - образ шкіри трисантиметрової товщини, якою зміяться тріщіни... бррррр.... млосно мені, дихати не маю чим...
Шкода, що Ви пояснили Вікторії, про що твір. Текст такий, що можна губитися в здогадках, констрювати якісь концепції довокола або сприймати його пласким, як є, як малюнок чогось - але тепер напевно того самого майбутнього, яке просвистав на своєму балконі Мишко. Шкода, тому що таке явище - раптом збагнути, що майбутнє, про яке ти сміливо мрія на дивані - можливо, так сміливо через те, що сам ніколи по-справжньому не вірив у його прийдешність - можливо, таке явище мало би викликати куди більше потрясіння в героя. Справа ж не в тому, що автівки літають або пірнають у ґрунт - а втому, що пан Мишко згаяв своє життя, змарнував його, і в щойно прибулому майбутньому йому тепер нема місця... Але, ясна річ, що таким струсам мозку, трагедіям і читацьким шкодуванням нема чого робити поруч із загалом гумористичним текстом.
...а написано вправно, вправно написано. Кіт як живий, діди, отой лисий пан з машиною, прокрастинація... Зображувальна сила дай Боже кожному.
Отака моя думка, отакі мої враження. Дякую, це перший твір, який на конкурсі сподобався та загалом переконав, що справи в Академії не такі вже й кепські, є ще порох і все решта там. де треба.
З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03882908821106 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати