Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45780
Рецензій: 89570

Наша кнопка

Код:



Рецензії

З трепетом

(Рецензія на твір: Гоголівський ярмарок-2018: Інра Урум. Кардинальне вирішення, автор: Конкурс Гоголівський ярмарок)

© Максим Т, 09-11-2018
Саме з трепетом очікував на Ваш твір на конкурс - якось так перечував. що Ви його не пропустите. Дочекався! - правду каже Вікторія, написано вправно. А якщо читач сам час від часу прокрастинує отак, як Ваш Мишко, то навіть дуже вправно. Прокрастинація вийшла така ж реалістична - в не цілком реалістичному оточенні - як обломовщина, двісті сторінок на дивані.
Власне літаючі машини спершу видалися мені вторинними (після машини родини Візлі), але потім я второпав, що Ви перекинули догори дригом проблему доріг. Якщо гора не йде до Магомета, Магомет іде до гори. Окей тоді.
Діди хороші. Я би тільки викинув Парубія - це занадто вже пришпилює текст до тут і тепер, робить його фейлетоном, але це, звісно, право автора.
Є одненьке місце, де мені робиться млосно, а не мало би робитися з огляду на загалом гумористичний та іронічний тон твору. Асфальт порепаний, мов слоняча шкіра... - благаю, ні... Тільки не як слоняча шкіра. Або хай буде порепаний, як щось інше, або зморшкуватий, як слоняча шкіра. Уявіть собі, як страждає слон з порепаною шкірою; вона товста, до 3 см, але дуже чутлива та вразлива, бо не має потових залоз, а рани та тріщіни на ній приваблюють інфекції та комах. Тому слони дуже свідомі стану шкіри, дбають про неї, купаються в багнюці та в пилюці, аби захистити шкіру. Тому ж, гадаю, вона не так щоб буває дуже порепана. А зморшкувата - скільки завгодно. Але тепер в моїй уяві сидітиме - завдяки Вам, Інро, - образ шкіри трисантиметрової товщини, якою зміяться тріщіни... бррррр.... млосно мені, дихати не маю чим...
Шкода, що Ви пояснили Вікторії, про що твір. Текст такий, що можна губитися в здогадках, констрювати якісь концепції довокола або сприймати його пласким, як є, як малюнок чогось - але тепер напевно того самого майбутнього, яке просвистав на своєму балконі Мишко. Шкода, тому що таке явище - раптом збагнути, що майбутнє, про яке ти сміливо мрія на дивані - можливо, так сміливо через те, що сам ніколи по-справжньому не вірив у його прийдешність - можливо, таке явище мало би викликати куди більше потрясіння в героя. Справа ж не в тому, що автівки літають або пірнають у ґрунт - а втому, що пан Мишко згаяв своє життя, змарнував його, і в щойно прибулому майбутньому йому тепер нема місця... Але, ясна річ, що таким струсам мозку, трагедіям і читацьким шкодуванням нема чого робити поруч із загалом гумористичним текстом.
...а написано вправно, вправно написано. Кіт як живий, діди, отой лисий пан з машиною, прокрастинація... Зображувальна сила дай Боже кожному.
Отака моя думка, отакі мої враження. Дякую, це перший твір, який на конкурсі сподобався та загалом переконав, що справи в Академії не такі вже й кепські, є ще порох і все решта там. де треба.
З повагою, Максим

Дякую за змістовний відгук. Розкриттю сюжетного змісту не журіться, то дарма – я подібні «головні тези» твору зазвичай використовую, аби текст «не плив» в усі боки, є в мене така хиба, тобто беру, як певний формальний карскас, аби триматися якихось рамок, в квашню не списатися. А про що насправді твір – одному богу відомо, ніколи до самого кінця не маю чітко сформульованої ідеї, для мене, мабуть, весь текст в цілому і є ідеєю, але ж кому так скажеш, і вже як люди питають.. Починав то я оповідь взагалі як горор про вовків, але щось пішло не так)
Інша справа, що в читача твір, замість замислення, викликає певне нерозуміння і питання саме до автора, але це вже привід замислитися, як чіткіше викладати загальну сюжетну канву.
А от з слонами й Парубієм і не поспориш – справді - спочатку мали асфальтом розходитись зморшки, а потім вирішив просто слона звідти прибрати, а в підсумку чомусь лишив найнезграбніше поєднання, звичайно йшлося про вигляд порепаності, жоден слон не мав постраждати. І політик там ні до чого. Взагалі - написав і вже не хочу до твору повертатись, але ці два місця виріжу, можливо навіть в конкурсному варіанті, якщо зміни ще приймаються.

© Інра Урум, 09-11-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0664069652557 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …