Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2542
Творів: 46028
Рецензій: 89966

Наша кнопка

Код:



Рецензії

*

(Рецензія на твір: Копиці, автор: Максим Т)

© Софрон, 23-10-2018
Про всяк випадок попереджу, що я не літератор, а лише читач з бібліотечним досвідом минулого сторіччя. Письменники тієї епохи, що б вони не писали про капеереси та дніпрельстани, це робили на совість або на ті її залишки, що дозволяли друкуватися за державний кошт. Їхні твори були прикладами. Потім вже перенацілював увагу і на інших, не менш талановитих, але сучасних.
Та повертаємось до тексту.
Я написав би "зникали, перетворюючись", щоби зменшити низку дієслів, яка мені видалася задовгою.
Написав би "не було смутку", цим самим зібравши в одне слово докупи і “жодні”, і всі інші, тим більше, що далі йдуть страхи. Я навіть помилково, не діставшись цього слова, подумки продовжував мислити смутками.

"Полягає в освітленні планети" - на мою думку, краще за використання "ув". Ця форма прийменника вживається рідко і тому, принаймні, для мене, є не дуже звичною. Хіба що коли зустрічається у віршах. О, я знаю таких самобутніх, на їхню думку, поетів.
Але і в їхніх творах вона впадає в око, і такий читач як я жодного разу не міг втриматися від пошуків інших варіантів. Вони чомусь здаються кращими.
Я не писав би "кілька дерев". Якщо кортіло би, то, може, було би "декілька". Але зупинився би на варіанті "дерева". А далі йшов би перелік.
В якомусь з наступних блоків тексту знову зустрілося "кілька". На мою думку, якось рясно. Не знаю, може, я вичитую текст як нескромний читач, який хотів би більшого або навіть схожого на ідеал, створений уявою, і результати цієї вичитки тому настільки суб'єктивні, що краще було би не ганьбитися з ними?

Далі пішло краще. Текст або, скоріше, і сюжет, мене захопив. Десь, щоправда, я перечепився об "не спостерігав щось подібне", бо мені звичніше "не спостерігав чогось подібного". Форма засіла в голові і б’ється у скроні зсередини. Може, не завжди доречно.

Якщо декількома словами, щоби фіналізувати мій відгук, то скажу наступне - мені здається, що Ви ще працюватимете над цим текстом. У Вас гідні вчителі - я бачив у Ваших дописах або рецензіях, ті, до творчості яких Ви звертаєтесь. І це знаходить своє відображення у Ваших творах.
Деякі з них я вже якось передивився, а на один щось навіть і відписав. Це вже другий - і теж непоганий. Якщо розглядати його комплексно, а не лише у двоїчній системі своїх вражень або граматики.
Відписував Софрон.

Шановний Софроне, дякую за рекомендації. Все виправлю. Ув освітленні - так смачно, природно
З повагою, Максим

© анонім (93.73.254.—), 24-10-2018

Отакої...
А ми ж не критикували...
Софрон.

© Софрон, 24-10-2018

Дорогі рецензенти, між нами, тільки нікому: я сам свої тексти називаю "шкільними творами". Не бачу жодної різниці між собою тоді та тепер, через 30 років. А між текстом і автором - взагалі жодної різниці немає, тому отак.
Друге, це мова. Українська мені не рідна; найтупший тест дає мені 56000 української та 110000 російською. Я починав і багато років писав російською. Через поточні події ця мова - моя мова - в Україні втрачає перспективи; доводиться писати українською, яка при всіх своїх чеснотах і перевагах - інша.
Коли читаю Гоголя чи Шевченка російською, постійно відчуваю, що вони думали українською та подумки перекладали, від того їхні тексти читаються як переклад, а російська набуває чарівного акценту. А свої тексти українською я читаю та відчуваю, що автор думає російською, незграбно перекладає, і від того його тексти набувають доволі неприємного російського акценту, рясніють помилками, кричать кальками та запозиченнями...
Іздєржкі історичного моменту. Дякувати Богові, я графоман, кращий учень середньої школи, і світова культура нічого не втрачає через мою мовну скруту.
Перепрошую, але... наболіло.
З повагою, М

© анонім (93.73.254.—), 24-10-2018

Раз таке діло - дозвольте додати (думаю що це робити у окремій рецензії - не краще): ніяк не міг впіймати слова, щоб вони точно відповідали моїм почуттям щодо Ваших гарних, справді гарних текстів оповідань. Але кожного разу щось таке завжди не давало 100-відсоткового задоволення якихось доволі читацьких потреб, а саме головне - їх висвітлити. А завдяки цій рецензії ті слова прийшли - оповідання і є дуже-дуже схожі на хороші, але учнівські, твори (твори хорощих учнів, які зараз читають у школі гарні вчителіі) Це погано, чи добре? Можливо це вже пройдений етап?
Може це пов'язано з тим, що я маю відношення до школи, а хто його не має - той може й нічого не помітити.
Але не потрібно боятися таких суджень, як моє, у кожного є власне Я, і можливо Ви своє вже знайшли.
:-) Щєпкін

© Щєпкін Сергій, 23-10-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.59392213821411 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …