Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Корчую, як давній сад, автор: Михайло Нечитайло)

Хотів полюбити Вашого вірша, шановний Михайло, слідом за рештою читачів, та, на жаль, не зміг.
Що стало на заваді. По-перше, одне й те саме - очей зорепад і решта рис і оздоб коханої - порівнюється із доволі різними, якщо не протилежними речами: сад і праліс, штучне і натуральне середовища, рукотворний та природного походження рослинні осередки. Доволі різні біоценози; водночас і те, і інше - дерева, отже, як на мене, поєднання таких порівнянь не збагачує образного ряду вірша, а навпаки. Я би радив щось одне викорчувати - сад або праліс... Можливо, якби герой вбачав у собі праліс, а в коханій - сад, то була б інша справа; дике, розпатлане, з вовками та ведмедями, урвищами та болотами, поруч із тендітним, охайним, з фарбованими вапном стовбурами, долі гнуться віти, обтяжені запашними плодами... - але це не точно, звісно, не точно.
По-друге, корчування передбачає видалення рослин разом із корінням, а тут герой корчує на пні (тобто пні залишаються, я так сприймаю). Ну, про корчування сокирою вже хтось із колег казав.
"Як дурень з дощу до хати" - здивував рядочок; чи дурень не навпаки би зробив, на те він і дурень?
І ще - мотив. Наскрізний мотив Вашої, дорогий Михайло, лірики. Не скажу, що читав її всю, але те, що читав, усе було на цей мотив: "О, как на склоне наших лет Нежней мы любим и суеверней... Сияй, сияй, прощальный свет Любви последней, зари вечерней!" З Тютчева, наприклад, зрозуміло, яке це кохання потужне, відчайдушне, воно - наче акт прощання зі світом, але, як на мене, Вашому ліричному герою бракує аж такого накалу почуттів, аби весь час скаржитись на змарновані шанси.
Втім, це річ зрозуміла; наприклад, критики стверджують, що у Мандельштама найкращі вірші про кохання - це вірші про "любовь-жалость". Цей мотив повторюється, але вірші виходять найкращі, тому нема чим дорікати. А сум Вашого ліричного героя дещо нав'язливий - про одне й те саме, але якось рівно, без злету від вірша до вірша, бєз аганька; знову ниє старий! - ось яке враження. Гадаю, якби накал почуттів цього мотиву зростав від вірша до вірша, питань би не виникало. Принаймні, в мене - ні.
...а так хотів полюбити Вашого вірша!
З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.046165943145752 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати