Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46236
Рецензій: 90343

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Курячий поріг ч.3, автор: Михайло Нечитайло)

© Avtor, 25-07-2018
Поки що читаю. Ніби все на своїх місцях, а енергії не вистачає. Не випромінюють її Ваші герої, не викликають у читача потрібних емоцій. Може, я сьогодні такий вередливий, а, може, автор не надто старається. Не знаю. Я ось скільки не намагаюся спровокувати Вас на спортивну злість, аби Ви видали щось таке гаряче, живе (знаю ж, можете), а не ввиходить(((
Ще мене трохи дратують уточнення, які супроводжують репліки героїв. Ось наприклад:
"вивалив крізь окуляри очі медексперт, відволікшись від мертвої плоті в бік голови села"
Я сказав би мій тесть: Ото загнув! А теща б додала: Воно як приший кобилі хвіст.
Вже вибачте, що без ніжностей. Хочеться, аби Ви прогресували, аби ногою відкривати двері у велику літературу. А Ви чомусь досі товчетесь на її порозі. Як бідний родич...

Хотілося б уточнень - гаряче й живе, це в якому плані? Бойовик чи щось аж надто глибоке? Так само й щодо енергії героїв - вони повинні безперестанку метатися чи медитувати? А щодо родичів і дверей у велику літературу, то я чогось тим не надто переймаюся. Бідний, то й бідний, родич, то й родич, двері ногами відкривати не звик, зазвичай використовую руки та дозвіл на вхід. А втім, щодо літератури, то й дозволу не питаю. Пишу, бо від того радіє та кріпне душа, а інше все - дотичне. Слава та визнання з того ж ряду, де не основне. Може, я якийсь не з того тіста, аби лишати по собі якийсь слід, а може, занадто занурений у себе, хто його знає. Але поспілкуватися люблю. Тому радий, що штовхаєте. Здачі, може, й не дам, але потеревенити можу. Аби опісля знову сісти за комп та почати марудитися словами, бо кому як, а мені в кайф. Отак воно ведеться. Хоча, коли чесно, слова з рецензій справляють невидимимй вплив. Як ото світло далекої зірки. Розуміємо, що туди нам зась, але ж помріяти, що ми там - можна. Навіть подумки сконструювати корабель, котрий навряд чи злетить насправді, але диму у Всесвіті додасть. Бодай інтелектуального.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 25-07-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.9069821834564 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …