Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Людина огненного міста, автор: Артур Сіренко)

Він вмер, бо забагато знав.
Шалену мрію за життя плекав:
Зваяти на погрудді із граніту
Для речі кожної причину скриту.
Він вмер, хильнувши навмання
Гнітючої отрути пізнання;
Він захлинувся висотою й впав,
Коли вже майже до зірок дістав.
Коли, здавалося, зміцнились крила,
Коли вже німбом голову накрило,-
Не втримав у руках хиткої слави,
Й замість зіркових шат отримав вічний саван.
Не переймаючись і не клянучи долю.
Він сам себе убив в цепах лихого болю.
Вздовж чорних стін, заводу осторонь,
Де молоти кують і блискає вогонь,
Пливе тепер скорботною ходою
Занурений до вічного покою.
Ось моли, і фабричні алтарі,
І моли знов, й химерні ліхтарі
Прядуть туман. У вугільній імлі
Ревуть сирени. На причалі кораблі.
Це місто, як поема з недописаним сюжетом
Прощається навік з увічненим поетом.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.054189920425415 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати