Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2536
Творів: 45785
Рецензій: 89579

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Яна ч.1, автор: Михайло Нечитайло)

© Avtor, 07-06-2018
З висновками не поспішаю. Я ж іще не бачив закінчення. Але поки що, переглядаючи твір, відчуваю якусь незрозумілу оскомину, дисонанс між історією і персонажами. Як би це пояснити... (чухаю чуба) Ви постійно витесуєте їх за одними і тими ж лекалами, малюєте за однією схемкою, виготовляєте за ідентичними формочками. Як матрьошок. Через то вони не запамятовються читачу. Бо ж одноликі. Навіть не бачачи імені автора, прочитавши текст, можна із стовідсотковою впевненістю сказати: Оце написав Нечитайло! Так не можна. Якщо хочете розвиватися. Забудьте те, чого вже навчилися. І вчіться чогось нового:) Ви ж маєте ого-го який потенціал. Не годиться використовувати 20-30 його відсотків:)

Можна і "погризтися". Я тільки за)
Хоча герої Ваші з різних історій, і не мали б бути між собою подібні, у Ваших творах ця подібність чомусь виражена над'яскраво. Особливо в мові. З цими потрібно щось робити:)

© Avtor, 10-06-2018

Я дещо не зрозумів про дисонанс між історією та персонажами. Щодо матрьошок і одноликість. Не будемо заглиблюватись у нетрі виставлених мною творів, візьму два останні. Особисто я не бачу матрьошковості між Пимоном, батюшкою, нинішніми героєм та героїнею твору. Хоча щодо лекал, то, може, Ви дещо й праві, бо маю звичку описувати героїв, "залазячи" в їхнє нутро. А оскільки героїв багато, а я все-таки один, то, певно, дещо вони від мене, як автора, в себе вбирають, навіть коли знаходяться на різних полюсах людських особистостей. За впізнаваність мене, як автора, теж погоджуюсь, особливо коли стосується стилю написання. Хоча й не вважаю впізнаваність за великий гріх чи недолік. Головне, як на мене, не мусолити нескінченно одну й ту ж тему. Хоча й лізти в ті, де ти ні бе, ні ме, також навряд чи варто, не вивчивши хоча б азів. Також не хочу забувати те, чого навчився. Хоча щодо розвитку теж заперечувати не стану, бо відсутність даного і є скочуванням у однотемність. Головне - не залізти на гору, де ти виглядаєш цілковитим неуком і смішно. Щодо використаних відсотків, то навіть потішений - виходить, ще маю ношу за плечима.
Коли коротко, та аналізуючи, то Ви десь маєте рацію, а десь мені хочеться "погризтися". Нормальний, одним словом, процес, варто тільки вміти чути і себе, й того, хто щось підказує.
За цим і кланяюся низько, але не гублячи голови.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 09-06-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.93428921699524 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …