Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46537
Рецензій: 90811

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Гори диміли - боги люльку палили, автор: Aнастасія Войцехівська)

© Уляна Янко, 22-05-2018
написано майстерно, впізнати руку автора за стажем.
зауважила кілька русизмів, тож поредагуйте твір.
а, і ще . а у закарпатському селі теж є звиклі швидкі із сереноюі, і прихжджають так швидко?))
сцена з трембітами видалася дещо штучною, "кіношною".
ну і мова місцевих. трохи різношерста, бракує місцевого колориту.
а в загальному твір цілісний, нічого так.

"Заради "укрсучліту" ))))"

Дещо про "укрсучліт": http://gak.com.ua/review/101144

© анонім (46.98.157.—), 28-05-2018

))) Пані Анастасіє, вибачте за те,що троль прийшов саме під мою рецу саме під Вашим дописом. я цього передбачити не могла, бо він у нас непередбачуваний). можу лише поспівчувати, як і собі, бо мене він вже давно дістав)), тому і написала вчора на цю тему допис. сподіваюся допоможе якось врегулювати нездорову ситуацію.

© Уляна Янко, 28-05-2018

ну, от, щойно була собою )))) містика...

© Aнастасія Войцехівська, 28-05-2018

Йой, мамко моя! Приїхала собі з празника, а тут така дискусія. Ніби й мушу, щось відповісти на те все, бо не ввічливо мовчати, але я, даруйте, "настільки не в темі", що відповім лише на питання, які мене особисто стосуються. Отже, Дара Корній. Талановита письменниця, приємна у спілкуванні людина. Чи потрібна друга така? Читачам та видавцям видніше. Та мені нею точно не стати, бо в такому стилі і на цю тему маю лише єдиний твір, та й той недописаний (закинула писати ще 7 років тому, не питайте чому). Говірки - велика проблема, і я таки схиляюся до того, що їх треба давати, але трохи, а, навіть, трошечки, бо навіть мені, яка між говірками виросла і живу трохи різали око оті всі "дивитисі" "миритисі" у тієї ж пані Дари. Та й в неї, навіть, наскільки пам'ятаю, тільки бабуся так говорить. Тому я з анонімом під нумером 46.98 цілком згідна.
Пані Яно, те, що воно розлогінює, коли хоче, я вже й сама помітила. Щойно була собою - і вже за хвилю - анонім (ще й слово таке огидне) :))). Так, ви сказали з приводу твору навіть більше, ніж мали б у звичайній реці, і я вам за це вдячна.
Далі, якщо, на попах, я ще якось трохи розбираюся, то на критиках "укрсучліту" даруйте, зовсім ні. Навіть не знаю, на серенчу то, чи ні :)
Щодо детективу на сайті, який видно у самому розпалі і хто кого тролить, я не можу нічого сказати, крім "давайте жити дружно". Заради "укрсучліту" ))))

© анонім (5.58.231.—), 28-05-2018

Яночко. Це ви зараз про що? Знову "на своїй волні"? :(

© анонім (91.243.198.—), 27-05-2018

гаразд відповім ще раз. ми гооворимо про вас, а не про сайт в цілому.. а про конкретну людину яка тролить роками і не може спинитися .якщо припустити, що власники тут вже не ходять, то інших кандидатур нема)

© Уляна Янко, 27-05-2018

Яночко. Ви впевнені, що на цей сайт заглядають тільки штатні рецензенти та автори?

© анонім (91.243.198.—), 27-05-2018

тому що ви - це не сокольник, а Олександр. і не пишіть мені на фб в приват, гараздя? типу ви щойно проходили гаком і саме цими сторінками, за 2 хвилини встигли зорієнтуватися і все написати і тут і там. ага. випадково. не паліться і не соромтеся. і досить, більше не відповідатиму на цей примітивний тролінг.

© Уляна Янко, 27-05-2018

"Олександре,"

Звичайна архетипна (на підсвідомому рівні) реакція - назвати "зло" по імені. :)

P.S. А чому не "Сергію,"? :)

© анонім (46.98.163.—), 27-05-2018

Олександре, а не набридло? а можу б ви власну рецу написали, а не тут під моєю тролили?

© Уляна Янко, 27-05-2018

"знову аноніми понабігали"

Це яскрава ілюстрація до нашої розмови з Вами, пані Анастасіє, про сучасних попів, яких вивчали попи 90-х.
Гадаєте, сучасні літератори-критики "укрсучліту" вчилися в інших вчителей? :)

P.S. Щодо "кіношності" - метри "укрсучліту" так писати не вміють. А читачам подобається... :)

© анонім (46.98.163.—), 27-05-2018

о, бачу під мою рецу і відгуки знову аноніми понабігали. тому мельдую слухняно авторці , що я анонімно не коментую, якщо часом розлогінить, то потім залогінюються і пишу "це була я). от не люблю підстави, знаєте, терпіла-терпіла, а тепер мовчати на такий тролінг не хочу. бо тут один пан,ніяк не вгамується, все під моїми рецами норовить залишити і свої 5 коп. , хоч вже обіцяв так не робити. тож зивняйте,, пані авторко, вже з ним балакайте безе мене, бо я все сказала з приводу твору. більше не маю що сказати ).

© Уляна Янко, 27-05-2018

хотілося б не шаблонно-туристичного, колориту, типу назв страв , хотілося б живого почути в творі живу тамтешню мову, так би мовити, не до туристів, коли герої мі собою розмовляють. бо сюжет не новий, вже багато творів є на тему передачі чаклунської сили в спадок. тому хотілося почути у творі е стільки про що, а як..тобто хотілося , щоб подача вразила. але для цього треба знатися на певних речах і , які й вирізняють вибрану автором локацію серед інших локацій і не з т. з, туриста, а зісередини. як і лексику. інакше у читача виникає питання, навіщо було поміщати дію саме в закарпатське село. мусите попрацювати над діалогами, місцевою лексикою .

звичайною , це якою? не бачила жодгного, закарпатця, що між своїми розмовляв би літературною, або ж іншими хахідноукраїнськмии діалектами. а ту і галицький проскакує і подільський ( Тернопільщина) і навіть дещо з гуцульського. словом, мішанка але навіть не в цьому справа, не в тому, що вони у творі говорять літературною чи мішанкою. нехай, і на таке читач знайдеться.
але, як я вже попередньо зазначила, справа у доцільності локації. якщо я беру локація біля моря і починаю описувати навчання солдатіів на полігоні, то якого милого мені море?. от я про що. адже мольфарити можна не лише в горах. крім того ця тема вже сто разів зужита, про Карпатськизх мольфаорів, про фольклорних персонажів, про грози-громи, богів і т. д. кажу, тема не нова. якщо обігрувати, то треба мати якийсь козир,якусь фішку, яких раніше ні в кого не було. а тут типово все. я навіть приблизно знаю,що буде далі. недавно навіть на ГАКу читала уривки з повісті подібної тематики . а тему передачі сил ще Кононович у своїй "Темі для медитації" висвітлив. при чому дуже і дуже майстерно і цікаво. тож після його лексики читати так собі. на цій темі виїхати на "халяву" вже не вдасться).
пишу не бдля того, щоб просто покритикувати. у вас є потенціал, вмієте оповідати. залищилося мало - вивчити сферу, за яку взялися. або ж поміняти на ту, з якою добре обізнані. інакше твір залишиться лише ремісничо-двправно розказаною історією, , яких багато, і нічим не вразить і не запам'ятається.


хотілося б помилитися. а раптом ви - нове гучне ім'я в літературі , що перевернете застояну воду укрсучліту. але для цього написати цікавий сюжет замало. лексика, авторська стилістика, ось що вирізрняє автора серед сотні подібних. а нирнішні твори здебільшого ніби однаково писані, лише окремих майстрів слова можна ідентифікувати за неповторним стилем, як от Винничука чи Кононовича. ) поки що стиль дуже нагадує Дару Корній. але в неї лексика наагато краща в сенсі живих діалогів. вона пише , бо знає , як говорять там, на тій локації яку вона описує. а ви або жорстко поредагували текст на догоду неперебірливим читачам або ж поверхово знаєте говірку.. вже вибачайте , але після прочитання в мене склалося таке враження.


Перепрошую, пані Aнастасіє, за надмірне цитування Вашого порадника, але...

Як Ви вважаєте, українському читачу потрібна друга Дара Корній, якщо вже є перша?
Видавцю, мабуть, потрібна, бо він створює "бренди". Тому й "застояна вода укрсучліта" (майже цитата).

Щодо "локацій". Схід країни не буде розуміти західні "говірки", як і Захід - східний "суржик" (в реальності такі "поради" знавця сучасної української літератури призведуть до розчленування української мови на "говірки"). Тому й читати "чужі" твори не будуть. А будуть читати усім зрозумілі твори на "языке". І розмовляти теж, бо "говірками" спілкування не вийде...

І ще. Уявіть, що Ваш твір схочуть перекласти на європейські мови. Після першої "говірки" перекладач подумає, чи воно йому треба?

Щодо "типовості", "фішек", "конструювання творів" і т.п. - є стаття (російською) http://samlib.ru/h/hishnaja_p/000wolshebnaja_skola.shtml , яку Ваша рецензентка обіцяла почитати, але й досі "мовчить". Мабуть, вразила. :)

© анонім (46.98.113.—), 27-05-2018

Пані, Яно, вгадали, відсотків на тридцять. Буде боротьба темряви з темрявою. Юлька з Орестом таки зійдуться Правда ненадовго. Ну і силу Оресту доведеться прийняти. Дякую вам ще раз за увагу до твору. Я довго думала, чи доводити то до пуття, бо написане воно давно, і я його переросла якось, але після ваших слів таки напевно спробую дописати. З врахуванням зауважень, звісно.

© анонім (5.58.231.—), 22-05-2018

всього не опишу, бо навряд чи вгадаю деталі).. як і фінал. це вже так важливо. +- але точно буде лінія з передачею сили мольфара. або до родича про чоловічій лінії, можливо Ореста або й навііть якимось чином до Юльки. якщо перше, то Юлька теж причетна якось до всього цього. чаклунсьва. і навіть не виключено що в кінці Орест і Юлька зійдуться якось . думаю, що задіяні будуть і міфологічні істоти давнини або ж і сучасні, оскільки дія відбувається нині. словом буде боротьба добрих сил зі злими. тобто чужинка з інших теренів Україніи ( до речі, Ярик - русифікована форма імені), виявиться кровно чи родом поєднаною з Карпатами і всією цією фентезійною ріднею :). . щось типу світлий бік темряви чи темний бік світла)). , але варіант з іншими героям и та обставинами. тобто трохи кіз американського кіно лише з нашою автентикою,, трохи дарикорнійське, трохи ще там чиєсь. мікс всього.
отаке передбачення))
хотілося б помилитися. а раптом ви - нове гучне ім'я в літературі , що перевернете застояну воду укрсучліту. але для цього написати цікавий сюжет замало. лексика, авторська стилістика, ось що вирізрняє автора серед сотні подібних. а нирнішні твори здебільшого ніби однаково писані, лише окремих майстрів слова можна ідентифікувати за неповторним стилем, як от Винничука чи Кононовича. ) поки що стиль дуже нагадує Дару Корній. але в неї лексика наагато краща в сенсі живих діалогів. вона пише , бо знає , як говорять там, на тій локації яку вона описує. а ви або жорстко поредагували текст на догоду неперебірливим читачам або ж поверхово знаєте говірку.. вже вибачайте , але після прочитання в мене склалося таке враження.
я б пройшла повз, як і повз інші подібні. але попри деяке провисання образів головних героїв, справді майстерно виписані події. і при належному виписуванні діалогів це була б справді вартісна річ.(це судження лише за початком, не підписуюся весь твір, бо не знаю, що далі і як написане)) тому й не пройшла повз, тому пишу це.

© Уляна Янко, 22-05-2018

Дякую ще раз пані Яно. Власне, між собою, місцеві мешканці в творі мало що говорять. Та я не про те, розумію, що тема вже трохи заїжджена і писали на неї такі метри слова, що маю велику відповідальність. Старатимусь. Але ви мене заінтригували. Невже все так передбачувано? А чи не могли б ви буквально в двох словах окреслити - а що ж на вашу думку буде далі?

© анонім (5.58.231.—), 22-05-2018

звичайною , це якою? не бачила жодгного, закарпатця, що між своїми розмовляв би літературною, або ж іншими хахідноукраїнськмии діалектами. а ту і галицький проскакує і подільський ( Тернопільщина) і навіть дещо з гуцульського. словом, мішанка але навіть не в цьому справа, не в тому, що вони у творі говорять літературною чи мішанкою. нехай, і на таке читач знайдеться.
але, як я вже попередньо зазначила, справа у доцільності локації. якщо я беру локація біля моря і починаю описувати навчання солдатіів на полігоні, то якого милого мені море?. от я про що. адже мольфарити можна не лише в горах. крім того ця тема вже сто разів зужита, про Карпатськизх мольфаорів, про фольклорних персонажів, про грози-громи, богів і т. д. кажу, тема не нова. якщо обігрувати, то треба мати якийсь козир,якусь фішку, яких раніше ні в кого не було. а тут типово все. я навіть приблизно знаю,що буде далі. недавно навіть на ГАКу читала уривки з повісті подібної тематики . а тему передачі сил ще Кононович у своїй "Темі для медитації" висвітлив. при чому дуже і дуже майстерно і цікаво. тож після його лексики читати так собі. на цій темі виїхати на "халяву" вже не вдасться).
пишу не бдля того, щоб просто покритикувати. у вас є потенціал, вмієте оповідати. залищилося мало - вивчити сферу, за яку взялися. або ж поміняти на ту, з якою добре обізнані. інакше твір залишиться лише ремісничо-двправно розказаною історією, , яких багато, і нічим не вразить і не запам'ятається.

© Уляна Янко, 22-05-2018

Дякую, пані Яно. Справа в тому, що їздить там небідне таксі, але небагата героїня. Їздить і автобус, але вона не стала чекати, бо дитина змерзла. Все це є в тексті. За говірку колись отримала на горіхи на іншому сайті. казали, що преборщила, то ж прибрала до мінімуму. Чаклун не знатний зовсім, 10 років "не працює". Знатний лише в селі. То ж пресі він не цікавий. Не плутайте з Нечаєм, для мене це хвора тема. До того ж поки що історія йде в фокалі героїні, яка просто не може знати локацію зсередини. все згодом :) І ще, змушена вас розчарувати, у вищевказаному селі селяни розмовляють звичайною мовою. Не русинською, яка буде потім, коли описуватимуться давніші події.

© Aнастасія Войцехівська, 22-05-2018

це був мй
й відгук.

© Уляна Янко, 22-05-2018

якщо це туристичне село, то туди мав би їздити нормальний автобус і таксі теж небідне)).. ну і якщо б сталася така подія, як смерть відомого чаклуна,якщо вже трембіти є, то й преси було б море. ну і, власне хотілося б не шаблонно-туристичного, колориту, типу назв страв , хотілося б живого почути в творі живу тамтешню мову, так би мовити, не до туристів, коли герої мі собою розмовляють. бо сюжет не новий, вже багато творів є на тему передачі чаклунської сили в спадок. тому хотілося почути у творі е стільки про що, а як..тобто хотілося , щоб подача вразила. але для цього треба знатися на певних речах і , які й вирізняють вибрану автором локацію серед інших локацій і не з т. з, туриста, а зісередини. як і лексику. інакше у читача виникає питання, навіщо було поміщати дію саме в закарпатське село. мусите попрацювати над діалогами, місцевою лексикою .

© анонім (91.124.55.—), 22-05-2018

Дякую, таки вгадали, трохи досвіду є) щодо швидкоі мушу пояснити. Я поселила свого мольфара у присілку величезного села з амбулаторією, там така собі туристична мекка, тому швидка там однозначно є. Та й до райцентру недалеко. За інше дякую, повиловлюю, над трембітами попрацюю.))

© анонім (5.58.231.—), 22-05-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2446630001068 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …