Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Лапки у назві між рядками...(?)

(Рецензія на твір: Безбожник ч.1, автор: Михайло Нечитайло)

Ваше оповідання – це для мене дуже, дуже і дуже цікавенна історія, бо це якраз «моя тема» - Бог-люди-церква. Надіюся, що матеріал оповідання взятий із життя, нехай і не одного, а декількох людей, так сказати збірний образ, бо я майже певен, що ніякий автор не зможе з голого місця придумати так, як може статися в житті.
Наважуся втулити в слова рецензії те, що відчував і що досі мене не полишає.
Відразу про позитив – він суцільний. Прочитав на одному подиху, не дивлячись на те, що прозу, більшу від однієї сторінки А4, останні роки не читаю, або читаю до першої, так би мовити, «помилки» чи невідповідності. Очевидно, у Вашому тексті не знайшлося для мене тієї «помилки», через яку би не читав далі.
Однак є моменти, в яких, як у біметалічній пластині, відчувається напруга матеріалу.
Від самого початку і практично кожного разу автор називає головного героя за прізвищем-ім’ям-по батькові, що викликає якийсь бунт у підсвідомості щодо, на перший погляд, негативного героя. Правда, якщо автор хотів з перших рядків показати, що то герой таки позитивніший від інших, тоді все гаразд, але мені здається, що то автор все ж таки мав на меті інше.
Тобто я хочу сказати, що від самого початку вимальовується позитивний портрет головного героя. Якщо це такий задум автора – респект, якщо потрібно було, щоб головний герой став позитивний на кінець оповідання, то…
І ще одне. «Не було в селі тої істоти, котра би насмілилася не прикипіти до пресвятої справи. Не було – крім Пимона Сергійовича Овдієнка» - от тут, як казав Станіславський (всі його повторюють і, мабуть, не дарма) – особисто я не вірю. Можливо, десь на рафінованій Західній Україні є села, де абсолютно всі люди ходять у церкву і абсолютно кожен дасть гроші на її побудову, - але я і в це не вірю. Бо в нас, на півдні, зовсім не так. Тим паче, що батюшка насправді змальований не дуже богонатхненний; хіба-то не знайдеться в селі ще хоча би одного, хто відвернеться хай не від церкви, а від недобропорядного батюшки? Особисто я знаю різних попів щодо їхнього відношення до своєї професії, якщо можна так сказати, і бачу відношення до тих попів людей, і тих, які ходять, і тих, які не ходять у церкву. Люди бачать все, і все розуміють. Наприклад – у церкву ходять, а про попа з тієї церкви мовчать – значить виходить, що то «поганий» піп на фоні того, до якого хтось в церкву не ходять, а нахвалює, і не одна людина, а багато. Можливо я в чомусь помиляюся, але тоді продовження буде ще більш цікавим.
Все інше в оповіданні – цукерка. Чекаю продовження із великим задоволенням, як чекають на якусь велику приємність.
Вибачте за багатослівність.
З повагою
:-) Щєпкін

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03102707862854 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати