Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Тепер ми-Ми.

(Рецензія на твір: ..., автор: ...)

Будемо торкатися одне одного тілами. Нашими тулубами і всим іншим, так тепер вже нашими. Ти торкнешся мене своїм тулубом і всим іншим, а я доторкнуся до тебе своїм тулубом і всим іншим, в той час коли ти будеш торкатися мене. Хочу, щоб все вийшло, щоб ми були задоволені. Наші торкання будуть одночасними, синхронними. Хочу, щоб було так, як ти цього хочеш, і хочу, щоб ти хотіла так, як я цього хочу, а інакше навіщо тоді оце все. Ми дочекалися того часу, коли захотіли обоє; хотіння нестримне, бажане і справжнє. Це навіть не обговорювалося, вирішилося саме собою, бо хотіли ми. Не я, не ти, а ми. Досить таки просто, та щоб прийти до цієї простоти, скільки було пережито і випробувано, особливо коли здавалося, що все краще вже було, попереду тільки спогади, і тут таке приголомшливе, щось зовсім нове. Тепер ми одне, таке одне неділиме, поки що не досить зрозуміле, але одне, бо інакше не могло бути, ми хотіли, щоб було так. Так тепер є і буде - ні краще, ні гірше. Просто є. Є і все. Назавжди... Це буде тривати цілу вічність, лише нашу вічність, може, не досить довгу, а занадто коротку, та для нас це вже вічність. Та сама, раніше недосяжна і чужа, бо "нас" не було. Була тільки ти... Був тільки я...

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043761968612671 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати