Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45767
Рецензій: 89558

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: "ГОГОЛІВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ" - 13 , автор: АДМІН)

© Avtor, 13-04-2018
Гарний приклад того, що іноді корабель може плисти і без керманича) І навідь доволі успішно. Але без рецензування, взаємодії авторів і бажання втримати цей сайт на плаву все розвалиться((( Отаке се ля ві....

Віджали сайта, то працюйте, а не агітуйте працювати.

© анонім (141.0.12.—), 17-04-2018

Невдячна справа.

© анонім (46.101.161.—), 14-04-2018

Не повірите, шановний аноніме, але під повідомленням про ювілей ГАКа на ФБ, станом на сьогодні, стояло рівно 13 вподобайок:)
Здається, Ви налаштовані надто песимістично. Мені, напівпесимісту-напівреалісту, все не здається такою аж тотальною сірістю. У сайта ще є порох в порохівницях. І в його мешканців-авторів - думаю, теж) Ось посадять вони картоплю, посіють бурячки та й позбігаються до своєї альма-матер:)
Є в нас тут один анонім-активіст. Ганяється за ботами (а вони на сайті тричі активніші за рецензентів), лає їх на чому світ стоїть. А їх що? вони ж боти))) Краще б зайнявся чимось корисним. Написав би пару-трійку рец, як такий красномовний. І на що він, питається, витрачає талант?
Можливо, зустрінемось з Вами на наступному ювілеї сайту) А ще краще виходьте з прихованого літературного резерву і гайда підкорювати творчий Олімп:)

© Avtor, 13-04-2018

Зранку була п'ятниця, тринадцяте - і це ще одна чортова дюжина нашого спільного ювілею. Шануймось - ми цього варті: досиділи, дожились.
Радісно відчувати, що ми живемо і ми є, хоча наша присутність виглядає якась поляризована, наче ми тримаємось протилежних граней багатогранного літературного світу, спотвореного нашою пихатою самовпевненістю, гідної хіба що лісорубів або каменярів, і по-божому праведного і досконалого, як сам Господь Бог.
І вони, природно, критично неоднакові.
А точніше - ми.
Не пишу ні прози, ні віршів. Ні собі, ні людям.
Правда, це не зовсім розумно.
Розумніше - писати і носити, носити і писати, обкладати ними, нападати, гвалтувати і що завгодно ще. Тут. Тут і десь ще. Десь ще і всюди, але і тут. У фейсбуках, інших дацзибао і де завгодно. Але писати, бомбити, приносити і розносити.
Зголоднілий читач ковтатиме і звикатиме, наїдений піде собі куди йшов, а новий як не приходив, так і не прийде.
А якщо прийде, то зі своїм провіантом - як автор.
І займе своє місце в цьому коловороті.
Тому й не людно. Одне і те ж, одні і теж.
Майже тотальна сірість.
І я не світліший. От і не пишу.
Привіт, і до наступних ювілеїв.
Не для слави і не проти неї пілпишусь як відомий з ювілейним стажем прихований резервіст від літератури.

© анонім (46.101.245.—), 13-04-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 2.9377529621124 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …