«Здрастуй, Галько! Це я відповідаю, Клавка. Твій лист для мене став справжньою несподіванкою, паразитко ти така! Ти ж мені стільки сала за шкіру залила, що, гадаєш, своїм спокутувальним листом змила всі гріхи? Думаєш, я вже й гемби розвісила, як спів...

Вітер увірвався в прочинені двері, ніби намагався не випустити його, повернути назад. Мартинові й самому не хотілося йти. Довкола  мрячить, під ногами  задоволено  чвакає болото, ніби радіє, що впіймало  нову жертву. Ліхтарі  не можуть пробитися крізь  мр...

Коли алкоголь уже майже допитий, а склянка на столі стоїть понура й нервова, як вивих у темряві, перед очима, як і завжди холодним вечором, проступає вікно з важкими коричневими завісами. З темноти проступають балконні двері, вони напіврозчинені, і крізь ...

Цей рік видався особливим. Одразу стільки – і все в одні руки: весілля, підвищення, ювілей.  Але Надя вважала це моральною компенсацією за попередні шкереберті.
Жінка практично сама тягнула двох дітей, поки їхній біологічний татусь зник, не повернувшись...

Чи  любите  ви  качине  полювання  восени?  Я-  так  дуже  люблю...  
Коли,  після  того,  як  відстоявши  у  схроні  вечірню  зорю,  пливеш  уночі  по  широченному  плесу,  у  якому  відбиваються  зорі,  ти  відчуваєш  себе  самотньою  людиною,  наче ...

Текст видалено автором твору...

Риболовля манила й вабила мене з самого малечку. У нас ніколи не було свого човна, на якому можна пливти хтозна куди і ловити скільки завгодно, а тому я років з п'яти заворожено стежив за чужими човнами – як вони причалювали до берега, як із них вилазили ...

Неділя.

- Пекло всередині нас!
Так промовив чоловік високого зросту з чорним густим волоссям і натиснув на гачок. З дула пістолета, яке ще кілька секунд тому цокотіло об зуби жертви, вишмигнув залізний кусень, і запліснявілу стіну підвалу забризкала ...

Поки сонце лише позіхає і шле перші вітання із-за обрію, важливо якнайшвидше дібратися до жаданого місця і втекти якнайдалі від усього, що залишив за потилицею. Сходжу до ще сплячого лану та з великим нетерпінням крокую по білій ковдрі, під якою він спочи...

Скажіть-но  мені,  добрі  люди,  звідки  в  наших  селах  споконвіку  беруться  відьми?  Чи  навчає  їх  хто?  Чи  то  забобонні  люди  самі  видумують  відьом  собі  для  втіхи?  Чи  людині  справді  бажано  знати,  що  існує  в  природі  якась  дика...