Баба Варка прожила на світі без малого дев’яносто літ, тож лиха за життя сьорбнула чимало. Не тільки тому, що на долю випали всякі біди та лихоліття: колективізація, голодомор, страшна війна та повоєнна праця. Чогось одного вистачило б, аби набратис...

Дощить. Мантія була пречорною, мов до її складу входила не бавовна, яка в своєму первісному вигляді росла на лучно-болотних ґрунтах Середньої Азії, а вугілля, видобуте з найнижчих колів пекла. Мантія була накинута на невисоке тільце, що стрімко пробиралос...

Я завжди перед цим номером думав про коліна. Дошки на сцені клубу нашої застави були стругані ледь-ледь, підігнані як попало, тож коли я в танці викрикував своє знамените «Ех!» і з усього маху гепався на коліна – ті коліна досить-таки страждали. Але завтр...

Чому мене не розриває від захвату? Небо не вибухає феєрверками, пташки не співають хвалебних од, а земля не тікає з-під ніг.  Де обіцяний екстаз? Я йду додому. Найкоротшим шляхом. У сумці – авторський примірник нового літературного альманаху. Сіра, не над...

Вона жила одна. Стара жінка, що разом із своєю хатою, здавалося, загубилася і в часі, і в місті. Хоча… У неї біля тої хати росла грушка.
Жінку звали Юстиною. Ніхто не питав у неї про прізвище, не з’ясовував достеменно її вік, не розпитував про родичів. У...

     Кому хоча б раз доводилось бувати в західній околиці нашого міста чи прогулюватись вулицею, що пролягла від автовокзалу до нового мікрорайону, звертав увагу на красивий будинок, зданий в експлуатацію кілька років тому. А навпроти новобудови, під само...

Це вікно  -- її  світ. Вона ставала на маленький  стільчик, тоді на табуретку, залізала на підвіконня, зручно вмощувалася, обхопивши колінця руками, і так сиділа. Зранку до вечора. Як нині.  
День був недільний. Святково одягнені люди, йшли хто до храму,...

Напевно, мій інтерес до комсомолу з’явився років у тринадцять, коли просто на урок праці до нас залетіла групка старшокласниць. Радісно сповістивши свою класну керівничку про те, що їх прийняли у комсомол, дівчата збуджено розповідали подробиці дамі, яка ...

Влада – як спокуслива молодиця. Чи старий ти, чи юний, чи середніх літ козак – пройде мимо, запалить твої очі, кине тремтіння в тіло, жагою душу переповнить – так би й лапнув її, впав у палкі обійми, цілунками гарячими обклав, солодощами її впився, сп’яні...

Ярина жила, як усі. Ну, може, трішки краще. Бо мала свій кут. І дуже на старості раділа, що має де заховатися від світу. Колись думала, що зачинить двері між собою та світом і не пустить навіть на поріг  проблеми .  Не вийшло. Ті пролізають в найменшу  шп...