Два дні Серьожа сидів дома, нікуди не йшов і не їхав – ні в село, ні в райвідділ міліції. Чекав дзвінка, за яким знову маячила сівалка в полі. І варто було вчитися, аби вернути до сівалки? Хотів чистими руками до людей з Конституцією, а вийде брудними з к...

На жаль, чисті руки не зупиняють сніговіїв. А хурделиця мела така, що божого світу знайти було годі.
Світ наступного осіннього дня десь загубився, а натомість віхола, віхола кругом кружляла та замітала не те що стежки-доріжки, а навіть людей у повен ріст...

Спека збиває з ніг. Сьогодні сонце не посміхається доброзичливо, не лоскоче ніжно потилицю. Я бачу його агресивний вишкір. На сході небо темніє, наливається пурпуровими барвами. Не знаєш, чого очікувати від травневої погоди. Як від того негідника Макса…
...

…Пакувався я вже тиждень. Уявити собі не міг, що в нашій напівстудентській, напіввикладацькій квартирі, де завжди чогось бракувало, може виявитися стільки речей, краму, майна, сміття та непотребу. Я завжди гадав, що в нас є лише наші мрії та наші спогади,...

Наступного дня з важким серцем повіз Сергій документи про грабунок на район.
Хрущов погукав на особисту бесіду.
- Молодець! – нахвалював. – Швидко впорався. Без проблем.
- Та проблема є, - зітхнув Сколенко. – Дядька рідного пов’язав на крадіжці.
- Що ...

Текст видалено автором твору...

Остап Андронович Кедюлич пхався в сільраду, ніби барило меду прагло вміститися назад до вулика.
- Х-хух, - важко видихнув, пролізши крізь вузькуваті двері, - а де дільничний?
- Я тут, - визирнув з-за перегородки Сколенко.
- Так, Серьожа, - сопів Кедюли...

Ще не так давно Серьожа Сколенко гасав на сівалках полями, клав зело в ріллю, тирив з колегами-сівачами міндобриво й насіння, заганяв награбоване за півціни ласим до неправедно нажитого фермерам, частину коштів відкладав, аби купити мобілу, а частину проп...

Ех, та якби ревізори були всесильні, не творились би на світі неподобства.
Дівчата пляшечку до цеху цуплять, голоси на спів гострять, не гукають Ритку.
- Куди тобі з твоїм звіром? – співчувають.
- Ех, матері його ковінька, - не втерпіла по якімсь часі ...

Отець «Нікон» натрудив своє єдине око, а ще ж не минуло й трьох днів, як ми приїхали на практику збирати фольклор. Дніпро з Чернечої гори – клац! Заспаний вуж на камінні – клац! Ноги в піску, маки у пшениці, лісові нетрі, книжка у траві – клац! клац! клац...