...він увійшов у неї, як ніж у масло
(Юрко Покальчук. Кінець.)
З дитинства особливих проблем Оленка не мала. Мати викладала в престижному Вузі, батько – партійний функціонер. В Оленці батьки душі не чаяли і забезпечували її дитинство усім необхідним...
Втрата – це народження порожнечі. Можна повірити у те, що всі пустоти, згодом, наповняться іншим змістом, іншими сутностями… Однак – це такі собі заспокійливі пігулки часу (власне, людина змушена у те вірити, або… робити вигляд, що вірить у те нас...
- А ще я божевільна. Взагалі-то, всі люди рано чи пізно сходять з розуму. По-своєму. Просто з дня у день помалу їде дах. Я, коли це зрозуміла, довго думала. А потім вирішила – ну його, к бісу! Усе-одно нікуди не подінуся. То що мені, сидіти і чекати, поки...
Для Олександра Івановича життя проходило звичайно. Наповнене різнокольоровими фарбами – переживаннями, воно було для нього нескінченним ланцюгом подій, періоди піднесеного самопочуття чергувались і...
Розпеченого літнього дня в нашому славетному місті N відбувалось щось незрозуміле. Цього, звичайно, жоден з поважних його жителів не помічав, бо останнім часом усі просто втратили той мінімальний зв’язок з реальністю, який ще...
…що живе в лісі голос сокири…
Михайло Коцюбинський
«Тіні забутих предків»
Хтось невидимий цілісінький день вештався лісом. Бродив, здавалося би, не маючи якоїсь особливої мети то в один, то в інший бік поміж засніженими ялинами та соснами. Толочив...
Ця історія не є аторською містифікацією, чи... художнім вимислом. Ні. Переконайтеся у тому, прочитавши її двічі. Правда, по-різному зінтерпретованій, оскільки переповідають цю історію...
Баба Ніна. Ось так мене і називають. По-правді, себто по-паспорт...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 2081; 
рецензій - 1.
