Тумпуммм....
Ш-ш-ш-ш-ш...
(Два ритмічних глухих удари підряд, пауза й шум, немов десь майже поряд тече по трубах рідина)
Тумпуммм...
Ш-ш-ш-ш-ш...
Тумпуммм...
Ш-ш-ш-ш-ш…
(Якісь іскорки одна за одною, зливаючись у довгі, тонкі світлові нитки з величе...

Він повз сюди впродовж усієї ночі. Повільно, сантиметр за сантиметром, щоби не бути поміченим. ВОНИ рідко пересувалися уночі, не частіше одного-двох на годину, але під час руху пильно пантрували за полями пообабіч стежки. Інколи комусь із НИХ щось у темря...

т...

День сьомий.
  Лежу у полі на ще не скошеній траві. На теплій землі. Навколо жодної людини. Дивлюсь
у небо, неймовірно синє небо. Інколи повз мене пролітають бджоли. Осіннє сонце вже
не так обпалює шкіру, але ще добре гріє. Дуже спокійно. На голову впа...

Розхристаний юнак у вільно накинутому на плечі незастебнутому чорному плащі, вихором завіявся до кабінету, позмітав полами декілька папірців із найближчого до дверей столу, а помітивши це, миттєво розвернувся, попідбирав їх і поскладав на місце. Віддавши ...

Моя малеча стояла біля дивана та, істерично викрикуючи «апесини ма!!!», показувала рученям на підлогу. Було неважко здогадатися у чому річ: вона позакочувала всі апельсини, що лежали на тарілці, під диван, а лізти за ними у неї не було жодного бажання. ...

                                   Я на вершині світу? Ні! Простий нікчема,
                                   Котрий не вміє ще достойно повестись
                                   В розмові про страшну дилему:
                                   Кому...

-Привіт,- якось несподівано розірвали тишу ці слова.
Його слова. Я не бачила його здавалося цілу вічність. Два роки.
-Привіт,- так незвично для себе сказала я.
-Як ти тут? Що в тебе новенього? - з невдаваною цікавістю запитав він.
-Та не знаю, ніби в...

А коли постарієш, то простягнеш руки твої,
і інший обв’яже тебе і поведе куди не хочеш.
Євангеліє від Іоанна 21:18


Несподівано мотузку різко потягло вперед і праворуч. Петра, який глибоко замислився і несвідомо намотав її кілька раз на ліву руку, с...

«Вибрик долі. Або як ми самі ламаємо свої життя»

То був квітень 2006 року
Шукаю ключі. Господи, куди ж вони поділися. Знаю що нікого немає. Блін. О, знайшла. Відчиняю. Голоси. Не роззуваюсь. Йду в спальню. Банальна сцена. Двоє. Втомлені, приємо втомле...