Я зробила депресію сенсом свого життя. Я давно підозрювала себе у емоційному мазохізмі. Тепер я в тому майже впевнена. Я послала весь світи.
Я не хочу нікого бачити, весь світ то смердюче болото в якому мені привабливе лише страждання. Страждання, що пог...

Світ дурний та безжальний. А земля. Земля – безпомічна та нікчемна, якщо вона не здатна розверзнутись під ногами у того сучиного сина. Чому Вона допустила, дозволила щоб той покидьок зайшов до її квартири та убив її.
Якби на світі була хоч доля справедл...

То було давно під кінець минулого життя. Я закінчувала школу, мене випускали на поруки за не надто гарну поведінку. Я відмотала весь строк з першого по останній  день в одинадцятому, як в сто тисяч одинадцятому році. Я закінчувала школу тоді мені не могло...

Блін, як не хочеться прокидатися сьогодні. Погода похмура, ще й цей екзамент з політекономії – думав собі я, потягуючись в теплому ліжечку. Діватись нікуди. Викладачка - справжній монстр. Ми навіть з одногрупниками приколювались, що її викрало НЛО і прово...

Були ми ще молодими і дуже завзятими хлопами – я мав чуба, Грицько файні пижонські вусики, заводи мали робочих, а земля – селян. Одним словом, діло закрутилося у далекому 1980 році на теренах славного колгоспу ім.В.І.Лєніна, що у Херсонській області. Напр...

- От сука! – голос з сусіднього тротуару розірвав нитку роздумів жебрака. Знову автомобілі обхляпували перехожих, і ті у відповідь могли хіба видавити з себе щось подібне. Зрештою, тільки на декілька днів з’явилося сонце, а зараз знову – дощ.
Жебрак сид...

Я хочу створити найкращу в світі присвяту. Тобі. Але чи буває що в світі найкращим? Крім тебе, звісно.
Я хочу сказати розумні й прекрасні слова, але вони розсипаються на підлогу кольоровим “M&M-сом” і я не встигаю їх зловити, бо хвилююсь. Ти змушуєш мене...

1.
Я ішла по степу, і було мене троє. Розуміючи, що це абсурд, я також розуміла, що сплю, тож і не дивувалася.
Першого «мене» звали Мудрий, і був він високий та худий, що з теперішніми канонами моди рідко де таких зустрінеш. Що ж до мудрості його… Хм…
...

Осіннє небо плакало дощем, лишаючи сліди опісля на асфальті....сонце пекло, здавалося розтопить... але той камінь(серце) променем не зрушиться нажаль.
Ця розповідь про того хто марнує своє зимне життя, як говорили наші прадіди колись, хто не любив – даре...

Ми домовилися зустрітись на площі Лева Толстого, під будинком із червоної цегли, над яким височіє циферблат. Був день мого народження. Вона сказала, що хоче дещо мені подарувати і для цього ми мусимо зустрітися саме тут.
Надворі вже пахло весною, але бу...