|
// Поезія
// Поезії |
провидиця, що іще вчора в мені жила,
сліпне, кляне коріння і їсть долоню,
ліву, здається, лається безсоромно,
журиться, що калічить, а не зціля.
пою її узваром із букви «Є»,
тільки б не йшла й не мерла: «сліпа, безрука,
ти мені мати сьома, чет... |
Статистика твору:
слів - 87;
рецензій - 0.
|
Читати
далі... |
© Мар'яна Невиліковна,
28-08-2012
|
|
|