Цей мороз, наче звідниця, зводить до купи
У єдине пальто тебе й мене і ми стоїмо
Ліхтарі помаленьку шурхочуть розпуттям алеї
Сніг легенько мете у розкриті від щастя роти
Цей мороз, наче звідниця, тебе привів у пальто
І пальто це моє, і моя ти вже та... |
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 165; 
рецензій - 2.
