Марудна ніч. Засни, засни.
Не стане всім на рани солі.
Обман оптичний білизни,
де спалахами – цвіркуни
й цикади болю.

І тільки титли мокрих птиць
над вимовклими голосами,
прошу, розпукою не звись,
о розпростерта долілиць
моя нетямо.

Прошу, ...

Ми позбавили жінку права на слабкійсть.
Ми позбавили жінку права на ніжність.
Ми їй в голову втиснули думку
Завоюй мене, я такий гарний,
А вона - емоція,
Жінка це гола емоція...

Ми позбавили жінку права народжувати
Права жити по-своєму, по-ж...

Весна як довбня
і я мов зомбі
в ночей безсонні
та днів безодні

Весна як бомба
котом невтомним
я безсоромно
полюю ноги

Весна - катівня
спідниці міні
та ніжки рівні
я божевільний

Весна як вибух
мене як рибу
ти оглушила
і я безсилий

...

Жовтим сном, жовтим лиском  роїлося пізнє сонце
в середмісті весни безпробудного міста злив.            
Ти ішла, мов у сні, і  світилася тепла бронза
крізь текілу  розлиту, яку я пересолив.

Жовтим пухом на вербах весна тебе переймала,              ...

Моя сієсто алкогола!
Мій шум тодішньої зорі!
Твої вуста - такі прозорі?
А лик твій? Вже таких жахний.

У солі стало мало моря.
І голос твій... такий глухий.
Усі листи мої - готові.
І ось, тобі - останній мій:

Гортанно, басом, наче голуб,
кричи...

знаєш, що означає бути щасливим?
це
не просто так бігати і падати навколішки
перед кожним порухом долі
повзти долі-
лиць
м'яким полем мрій
і думати, що сам не свій
бути щасливим
це рухати тілом по-
волі
запивати біль
болем
і не відчувати йог...

Прости мені.
Прости усе скоєне і не скоєне.
Пробач мені моє прикре мовчання.
Очікують так лише на поранених воїнів.
Просять пробачення так лише востаннє.

Каються так лише за прокляту зневіру.
Моляться так лиш за порятунок землі.
Бачиш навколо все...

На нині цигарка остання, клянусь Озірісом.            
В моїй попільниці  повільно вмирає Сет.  
Із зависі диму малюєш вечірні іриси                              
і місяць уповні, в який фанатично віриться,                
у той, що крізь нас німо...

Я такий-бо, напевно, п'яний,
що мої вишенькові сни
стали явою рано-рано,
а із Міста співали дівки.
Всі розплетені, голі і босі,
мов лесбійки з Сафо на Форосі.

І
адреналінові звуки
зводять в апатичних муках
мої старечі руки,
і від подиху зимног...

прикривавлені, падають заживо,
не розправивши з гордості крила,
наші з вами якісь там янголи
наші падають без надії

віри?!

ви хотіли щоби ми,
замуровані в ваші дощі,
мали щастя це все пережити?
як камінням крила пробиті
вже без пір'я
летять ...