Писав Далі свою Галу,
Ескізно так складав уціле.
Закарбував в один малюнок
Красу жіночу. Акварелі

Виводять форми, стиль Далі,
Його думки по кожній жінці.
Одна картина – гімн краси –
Митця лишає наодинці.

Я теж дививсь. На тлі Мадонни
Я не зна...

Я уособив зорепад
І знов дивуюсь іконам.
Спокійно вечоріє сад
У сутіні твого балкону.
Заходить сонце. Тихосвіт
Милує дика березковість.
Яблунь цвіте як першосніг,
Вдалиці церква вечір дзвонить.
Така нев′янь, такії барви.
Я кличу гріх зе н...

Ось вже люди
не ладні себе
ось вже люди
ладнаються в дорогу
і я ніби теж людина
збираюся йти кудись
але багато паперу
вивалюється по підлозі
я його
брудний підпалюю
а вогнище горить
а вогнище горить співає
вогнище засинає
захлинається потом
...

* * *
Будь гордою в любові.
Буду.
А як же бути,
Коли гордість моя ламається,
Наштовхнувшись на твою усмішку?
Будь мужньою в біді.
Буду.
А як же бути,
Коли мужність моя згинається,
Ледь руки твої менш ласкаві?
Будь сильною в розлуці.
Буду.
А ...

Зелена гусене, тебе не може бути,
Отруйнице квітневої години.
Твої жорстокі спроби розчахнути
В моїй душі обіймів капустину.
Твоїх слідів непройдені тунелі,
І я у них частинами зникаю,
Коли гарячий вітер із пустелі
Кульбабами городи засіває....

***

Ізнову загортаю себе у жовте плаття,
Неначе розумію дрібниці й таємниці.
Коли пірнаю в очі з фрагментами багаття,
Неначе утікаю до втішної в’язниці.

Яка вона велика – земна осіння хмурість.
Вона вбиває легко, висмоктує повільно.
Солоним поц...

***
брудний зефір зі снігу і дощу
і неба депресивна  ейфорія
це та весна котрою не хворіють
а марять і страждають
відпущу
пробачу
передбачу
пожалію
її в тюльпанах
між бузкових крил
її у незаплетенім волоссі
і дім її
і прохолодна постіль
і...

1.
Літо – жарти за Фрейдом –
Яблука рясно вродили.
Ти зриваєш гарячі плоди –
Наливатися соком.
І стаєш на голову вищим,
І тобі додається сили
Від нудьги золотої цілунків.
Немов ненароком
Це чиясь підсвідомість
З очима небес ренесансу
Розливає ...

1.
Учора відкочує у сьогодні...
Ти вперше повертаєшся до зали,
Де потайки омріяла безодню,
Коли зима, немов навік, минала.
Усе тоді спадало за прикмету –
У чорне сніг вбирався нерозталий,
Циганське сонце крадені монети
Тобі у коси крадькома вплі...

лік вод довкіл
і себе на небесі

1.Серпень. Вечір.
Цвіркуни.
Біда, що забув,
як писати вірші.



2. А слабким
треба залишити право
бути слабкими.



3. Сиджу у роздумах
над річкою життя.
І раптом: нічого не буде.



4. Лінія мого нос...