Менi було уже чимало,
Коли розхристане життя
Мене ломало – не зломало,
I не вiднесло в небуття.
Та не завело у недолю,
Де сивий гнiт додолу гне,
I не розкидало по полю
Кiстками бiлими мене…
Тихо. Тихо. Я чую її!
Її уста медовії.
Поцілунки жагучі, палкі,
Нестримно-насичено терпкі.
Хвилюючі захопливі вуста.
Від них п’янію неспроста.
У них буяють відчуття.
Здається, в них, вся сіль життя.
...
Серце так пече
Вискочити хоче
Знаю, не втече
Та втекло б охоче
У манливий світ
Мрії та казок
Там любові цвіт
Запашний ковток
Підіймає вмить
До самих зірок.
Тихо, кажу – цить
Вип’ю цей ковток...
У Простінку – жовті кульбабні пелюстки.
Остання дорога і перша мета…
Уже розлетілась на друзки
Навколишня суєта.
У Проміжку Часу – зустріч із совістю
І лише для сповіді Храм.
Здається – розчинишся зразу і повністю,
Та – лоскотно босим ногам.
...
Невдала спроба Творення вбиває?
Трима надія на повтор новий?
Але, коли Твій час уже спливає,
То правила порушуються "гри".
Вже не прощається ніщо нікому
І нації ідуть у небуття.
І відчуваєш ненависть і втому
Ти до життя і від життя.
А там – все зн...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design