Ми говорили тихо до її приходу,
на півтону нижче, ніж
ластівка б розправила крило,
ніж лист зірвався би з гілки,
і голову покрила б жінка
перед церквою,
ніж погляд би понурився до стоп,
які до забуття сходили землю,
або якби він закотився сонцем
...
Постійно кудись біжимо, але часто нічого не встигаємо. Щось робимо, щось не робимо, щось просто не хочемо робити.
Подивись на небо. Блакитне. З хмаринками. Воно постійно живе, постійно рухається. Змінюється.
Тиша.. така тиша буває лише в добу міжчасся -
коли помирає осінь,
народжуючи в агонії,
небажане дитинча - зиму.
Сухий шелест
ще незірваних зі сухожилля дерев листків -
це вдих.
Останній стогін у долинах мелузини* - видих..
Перейми.
І вітер сти...
Зимове сонце зігріває душу
Шепоче на вухо приємні сни
Невже забути тепер мушу
Ті миті вічної весни?
Небо ілюзій давно вже змеркло,
Бо завжди втрачала свій рай
Коли було так легко і тепло,
А потім було те вбивче «бувай».
А очі застеляв надій сухов...
Життя – це усміх немовляти
Життя – це мальви біля хати
Життя – це громи з блискавками
Життя – це згода поміж нами.
Життя – це муки і страждання
Життя – це зрада і кохання
Життя – це совість чисто біла
Безвинного, грішного тіла.
Жит...
Життя – це боротьба й надія.
Життя – це усмішка й добро.
Життя – це є натхнення й мрія
Якби нам важко не було
Шипшинові сердечні рани
Хай гояться бальзамом слів,
Вони, мов ранкові тумани
Та ніжний солов’їний спів
Хай радість ніжної...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design