Березень
Пом’якло небо, спінило ліси.
Забилося під снігом серце квіту.
Холодний вітер, ще зимовий вітер,
приносить звідусюди голоси

і сміх, і свист, і галас – то все діти.
І мій узув гумівки, напросив
піти до парку в пошуках краси,
забувся шарф ...

Синьо-зелений глобус  - чудовий!
Досконалий, як кожна куля.
Тільки з прагнення досконалості
Створили ми глобус свій.
Відображення наших мрій.

Без стурбованих і заслинених,
Без загарбників, матюків.
Ми створили планету миру,
Країну хорового спів...

Прекрасний олень. Я його вполюю.
З блідим туманом по бадиллю йду.
Тонкий мій ніж. Ліс холодом  парує.
На рогах - леза знак. Та я його не вб‘ю.

Ось кондор. Я давно за ним спостерігаю.
Мій лук при мені, стріли, ятаган.
Я вистрілю в крило. Все вище в...

Європо-панно! Ти була прекрасна.
Тебе бажав Юпітер. Бив чолом.
Та щось в тобі тоді таке побачив,
Що вирішив здаватися биком.

Багата й стильна, просто пишна!
Часи минули, ніби все цвітеш.
Та знаєш добре - день той скоро свисне,
Коли в будинок немі...

Напередодні дня твого, архангеле,
Звертаюсь до тебе.
Охороняєш, кажуть,
Від зла світ і нас, українців.
Як ця ноша тобі, воїне?
Років сто відганяєш ворога,
В небеса повернутися ніколи.
Від поразок вже ніде дітися.
Ох, архангеле.
Борони від бі...

Життя у гру із ним зіграло:
Усе, що було все забрало.
Лишило вбогу лиш хатину
Та пару вишень коло тину.
Він змалку до роботи вчився.
Йдучи до сну, усе молився:
«О Батьку наш, Всесильний Боже,
Прости, як я зробив негоже.
Дай сили словом Твоїм жити,...

МИЛА ... ЩО ТИ СУМНА

"Мила батьківщина, що ти сумна,
Тяжкі, сумні  часи випали нам,
З болем  сум'яття у наших серцях,
Сонця затемнення мабудь умах,
Сором, розорення, навіть ганьба,
Вкрала немов душу Країни шпана..."

(Із збірки Аркадія Польшако...

ЗАКОНИ ДЖУНГЛІВ – НЕ ДЛЯ ЛЮДЕЙ
(Аркадій Польшаков до війни на Україні)

Талант будь-який - нехай піїт,
Ще талановитіше удвічі,
Коли глаголить він: - війні Ні!
Адже Мир цінніше її втричі!
* * *
Війну війною не перемогти,10
Ні виправдати, ні замін...

До сонця берізонька крутиться станом,
Обмахує тіні, вхиляється ніжно,
Неначе уперше за осінь – кохана,
Немов обірвала нитки із колишнім.

Танцює із вітром в важкому намисті,
У золоті плаття – яскраві смарагди.
Вона після ночі солодка і чиста
І мрі...

Страшно, коли Сартра розумієш;
Коли, мов Біблію, читаєш “Тошноту”.
І з цим, нажаль, нічого вже не вдієш,
Тому ти свій щоденник пишеш находу.

І перший запис: Я з розуму зійшов!
Дістало все! Найбільше – люди.
Як можна говорити про любов
І в той же ...