|
// Поезія
// Ода |
Ах, Осене, моя безмовна панно,
Крізь тишу саду пада жовтий лист.
Лиш вітер десь завиє так неждано,
Затихне знов й дощем проллється вниз.
Ах, Осене, моя самотня діво,
Вже журавель останній відліта,
Курличе він з розпуки так тужливо,
Прощаючи покош... |
Статистика твору:
слів - 114;
рецензій - 2.
|
Читати
далі... |
© Анатолій Ткачук,
26-06-2008
|
|
|