К В І Т К А  Д О Р А Н Н Я

АНОТАЦІЯ

Ця яскрава сонячна квітка – то справді  образ  нечіпаної,  чистої  любови. Вона так і називається -  К в і т к а  К о х а н н я.   Гострі й тужаві  її стручки, наче  пуп’янки дівочих перс, упродовж цілого дня н...

А нас весна чомусь і оминає.
Сади, поля вкрив білий пух зими.
Здається, що вона вже вічність триває.
В думках і мріях ми вже в руках ВЕСНИ...

Морозний, глянь по лицю лизнув вітер.
На став поклав льодове дзеркало.
З цього лишень вдоволені всі ді...

                                    «Omnia flumina fluctus maris,
                                      sed maris illius non impletur...»
                                                                    (Liber Ecclesiastes. VII)*

Такий чудовий с...

Багато, багато, слів, буков. Багато слів, думок, струменів ментального поля.
Якщо скласти весь цей гомін голосів в одне, стане чутно нестерпний крик по допомогу, крик людства, що втрачає сенс цього світу, зіжраного паразитом.

Не бажаючи залишати ігро...

Передумано, перетомлено,
заколисано зойки, стоплено –
гонихмарнику, пересвіте мій,
посміхаєшся з-під русявих вій;
душе зсяяна, розчерешнена,
солоди мене, притиши слова,
колиши мене, напувай дощем
чорноземний пил, серпанковий щем...

Хтось запалив зелені ліхтарі,
зелені ліхтарі із Нави блимають,
і шкіряться у відгомін зорі
вечірньої, рожевої, земної,
бринить зелене світло дримбою,
дрижать зелених променів сувої,

автобуси-рибини хилять голови,
туман цілує в очі світлофори,
з-...

моя країна
порпається тихо
завзято
безупинно
беззмістовно
з петуніями, півнями, півоніями

кричить щодуху
горло надриваючи
затято
негостинно
нелюбовно
із муміями, сідлами, колоніями

мовчить і нидить
наніц би застигла
зажелатинена у липні
...

Текст видалено автором твору...

*   *   *
Все так же, брате, хай мине
І десять тисяч літ,
Сад блиском яблук осяйне
У серпні зелень віт;

А від плодів, що упадуть,
Червоно й на землі.
Таїш і ти в цю мить, мабуть,
Такі ж, як я, жалі.

Й зійде там місяць теж такий,
Блиск навкру...

Перша райдуга на вранішній зорі,
Від тополь вершечків і аж десь за місто...
Обнадійливо зуміла обігріть
В третій День Великодня пречистий.
Кожну мить свого життя ціни!
Навіть, коли корчить біль жорстокий!
(Дзеркало гардинкою запни,
Щоб не зирило ві...