- Це тобі, - шалено червоніючи, майже шепотом, промовив я і протягнув Їй букет червоних троянд.
Що відчувала Вона, коли я вперше подарував Їй квіти? Радість? Ейфорію? Чи, може, зніяковілість і розгубленість? Я не знав.  
- Я кохаю тебе, - ледь чутно про...

Сьогодні я не здатна створити щось цілісне, я розбита. Наголову. На друзки.

Я – кинутий м’яч. Поки все добре, але стіна близько.
Я – м’яч, гравець – я?

Я місто. Ліхтарі й чистота у центрі, смііття, руїни, закинуті будинки – на околиці.Небо – усюд...

осінь, о, та сама...
Лишень восени бувають миті, коли серце зупиня..., тобто коли час зупиняється. Сонце надвечірнє розливаєтья навкруги, воно ж золотить вершечки дерев, а, може, то просто пора природніх змін. Вулиця, люди рухаються, колеса крутяться. Аж...

1. – Негарно писати на сайті від імені класика, - вичитував Миколі Хвильовому М.Гоголь.

2. Парадокси харківщини. Я ще ніколи не чув стільки розумних пропозицій зробити щось для української мови, сказаних російською. А таки роблять.

3. Падіння Візант...

  Травень. У травні повітря Західної України не повинн опахнути морем. Я відчинила балкон і зрозуміла, що то морем пахнуть люди, їх машини, одяг та асфальт. Такого ще не було з початку того, як я вилізла з берлоги. Зазвичай у свою берлогу я залажу в берез...

Літо взяло нас у свої обійми наче в полон,
ми застигли у ньому, як мухи в янтарній смолі.
Важкий запах. Безвихідь літає. А острів Цейлон
зник поступово в тумані й світанковій млі.
І став ти безнадійним активістом
виїздів до річки з шашличками.
Навко...

Текст видалено автором твору...

Прийде час. Я заплющу очі, а ти відпустиш мою руку. І підеш. Назавжди. Підеш не від мене. І можливо у той момент тобі здаватиметься, що насправді пішла я. І буде гірко. Та насправді то є єдина правда життя. Шлях не може бути єдиний  у всій своїй довжині. ...

Фальшуємо останнє танго:
Твій дотик – голка патефона
На платті кольору платівки.
Чому ж слова, як пуритани
В убогих сірих уніформах,
Стоїчно підпирають стінки?
...

Усе, здається, зовсім непогано:
Вже третій день твоє горнятко ціле,
І бруд на ньому майже бездоганний –
Брунатна в’язь на фарфоровім тілі.

Ти, знехтувавши вінцями усоте,
Настільний став не зауважиш навіть,
Бо подумки дереш на клапті фото
Із негат...