Десь в кутку за пічкою молотив цвіркун. Він тріскотів так завзято і наполегливо, що, здається, навколо нього розносилась якась космічна вічність, незмінність і повторюваність нашого буття. Він то змовкав, то підносив пісню на високу ноту, ніби намагаючис...

**...

***...

***...

**...

***...

Текст видалено автором твору...

***...

З приводу чергових роковин битви під Конотопом.

   Рука його тримала пірнач, очі його тримали їхні погляди. Рука, що звикла до пера і чорнил. Очі, де оселився розпач сутінків. Рука не тремтить. Та очам несила дивитись.
Вони чекали. Вони довго чекали. ...

****...