- Миколко, Миколко, вставай, – чую крізь сон голос тата, та мені здається, що почув цю фразу за кілько миттєвостей до того, як вона прозвучала.
Так не хочеться вилазити із ліжка.
Поруч молодший братик Степанко, йому можна й далі спати, а мені ніяк. Сь... |